Третє тисячоліттяПоколінню, що переступає рубіж третього тисячоліття, випала щаслива нагода. Хай умоглядно, але все ж відчути себе причетним до таких грандіозних історичних перетворень, як зміна епох.Звісно, наївно і безпідставно чекати від віку, що настає, якихось несподіваних механічних нововведень, покликаних до невпізнанності змінити життя, чи тішити себе надією на раптовий наплив незбагненних добрих див. Мова про інше: волею долі, свідомо чи несвідомо, нам дано відчути саму атмосферу цього незвичного часу. Об’єктивна реальність складається таким чином, що мимохіть заполонює свідомість уявленнями масштабними — від прадавнини до неозорого майбутнього.У жодному разі не претендуючи на всезагальність і всесприйнятність, висловлюю припущення, що все-таки більшість із нині сущих певним чином реалізує своє минуле, покладаючи одночасно привабливі сподівання на грядуще. це абсолютно нормальний процес своєрідного пошуку смислу буття. Безперечно, кожному хочеться мати у своїх активах якомога більше добрих справ, адже це основний (якщо не єдиний) критерій доцільності існування. Молодою країною вступила на неоглядний путь майбутніх віків незалежна Україна. Плани у неї — величні. Підстави тому — велична історія.
Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму, Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі. Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна. Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.По-звірячому били,кидали кати нас за грати. Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди. В українські серця вкарбувалися прокляті дати І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня. Українці ми з нею, а не хохоли з давнини. Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно: І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.Що ж скаженним душі чорнота притаманна, Не холонить у них каменець яничарських сердець. Україну роздерти-таке їх негідне завдання І до ради нової вести нас ізнов, як овець.Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна. А нам воля і праця, і небо свое голубе. Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина. Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!
Сусідонька (ж.р.н.в)
морквиці (ж.р.д.в)
Борщ (ч.р,н.в.)
юшка (ж.р.н.в)
сусідку (ж.р.з.в)