Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті Єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. Ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. Будівля старішала, у стінах з'являлись тріщини, підземні води розмивали фундамент. Були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. Так і не побудували дзвіницю, до того ж проект Растреллі на той час було втрачено. В 1968 році богослужіння в храмі припинили і створили музей. Наприкінці 70х років минулого століття в архівах вдалось віднайти проект церкви. На його основі київські реставратори здійснили необхідні роботи по відновленню споруди у первісному вигляді. Саме такою ми бачимо її сьогодні.
В Андріївській церкві був похований Андрій Миколайович Муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. За життя він з любов'ю говорив про Київ та церкву. Милуючись панорамою, яка відкривається з Андріївської гори, він казав: "Увесь нижній Київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість."Справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку Києва над Подолом. Стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. З усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба.
Сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою Задніпров’я Гоголь, Шевченко, Максимович та багато інших поціновувачів прекрасного. Природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.
Нещодавно на уроці української літератури я познайомилась із твором "Таємне Товариство Боязгузів", ценральний персонаж якого, хлопчик Клим, з переляканого школяра перетворився на справжнього героя. Клим Джура боявся усього, дозволяв себе ображати. Але в один день він переміг свій страх і став людиною i сильною, мужньою та відважною. Кожен з нас має страхи, які нівечать наше життя. 1 ми знаємо, як складно перемогти себе. "Боягуз, котрий переміг свій страх - найсильніша людина в світі". Це дійсно так. Якщо ти повірив у себе, у свої сили, впевнено дійшов мети, то ти заслуговуєш поваги. Це означає, що перед нами духовно сильна, незламна та вольова людина, яка завжди отримає те, чого хоче.
Діалог про місто- Здрастуй! Мене звати Миколка.Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?- Я з Одеси. А ти?- А я з Костянтинівки .- А в якій це області?У Донецькій.- Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?- Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.- От добре! Тобі сподобалося наше місто?- Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі. Можливо, стану моряком.- А в твоєму місті є море? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.- Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.- Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?- Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.- А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?
В Андріївській церкві був похований Андрій Миколайович Муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. За життя він з любов'ю говорив про Київ та церкву. Милуючись панорамою, яка відкривається з Андріївської гори, він казав: "Увесь нижній Київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість."Справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку Києва над Подолом. Стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. З усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба.
Сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою Задніпров’я Гоголь, Шевченко, Максимович та багато інших поціновувачів прекрасного. Природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.