Сильний дух українського народу Ми вже неодноразово переконуємося, що український народ сильний, витривалий, колоритний, щирий та талановитий. Хоч немало випало нещастя на нього, він жив і продовжував своє існування, адже тільки люди, які мають український дух, дійсно міцні душею. Народ України пережив такі страшні події, як Коліївщина, Паліївщина, битву під Берестечком та багато інших заворушень, які тільки закаляли націю. Варто згадати масові репресії, які все одно не зламали сильні душі. Голодомор знищив багатьох, але ми досі одна нація. Значною подією для всіх стала перемога у Великій Вітчизняній війні, що довела силу і незламність суспільства. Головну роль в такі миті грали письменники, які окрилювали народ, відволікали його від проблем та труднощів. І саме завдяки цьому ми не зникли. У нас є традиції, культура, міфи та багато інформації від предків. Ми можемо зватися народом, так як у нас є мова, ми живемо в одній країні – Україні. А з 24 серпня 1991 року ми можемо зватися незалежними та вільними громадянами країни. І не було б цього життя, якби не народ, який робив повстання, хотів, аби ми зараз жили у щасливій країні. Франко, Шевченко, Українка – ці письменники як зорі світили народу. “Вічний революціонер…”– писав гімн для народу Франко. ” Борітеся – поборете…”–відчайдушно кричав Шевченко. “Повстанем, бо душа повстане…”– свідчила Леся Українка. Народ жив, адже у нього були мотиватори. Так само й зараз. Ми творимо, працюємо, живемо, адже в кожного з нас є люди, які спонукають ставати кращими. Література та культура не вмре, поки є народ. Ми маємо вірити в себе. Народ має неписане правило: ми – єдина сім’я, зі спільними проблемами, турботами, щастям, яке повинні розділяти. Без щоденної підтримки вижити неможливо. Український народ вважається найдобрішим та найдружнішим ще з давніх-давен. І цю цінність, цю ідею треба нести з покоління в покоління
- Як здорово, що ми сьогодні пішли на стадіон - сказав Коля. - чому це?- запитав Сашко. - Як це, чому, ти хіба не знаєш,що в команді Факел грав мій старший брат. Я хочу стати футболістом як він. - І я теж, адже його команда виграла матч. - А чому ти раніше не грав у футбол ?- Запитав Сашко. - Раніше я був шестикласником, а тепер семикласник і можна вже записатися в гурток майбутніх футболістів.- відповів Коля. Так хлопці по дорозі додому розмовляли як завтра,після школи обов'язково підуть на тренування з футболу. Представляли як вони виростуть і стануть знаминитыми футболістами.
З найдавніших часів людин замислюється над тим, що ж таке істина, та і є чи вона взагалі? Навіщо людині дані життя й у чому її зміст? Це вічні питання філософії. Деякі люди вважають, що істина – у знанні, інші – у вірі. Є ті, хто затверджує, що істина – у почуттях людей. І кожний з них буде по-своєму прав Немає чіткого визначення, що таке істина Кожна людина по- своєму трансформує це досить абстрактне поняття. Завжди, за всіх часів Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 люди шукали істину в складних і піднесених речах. На цьому тлі особливо вражає простота, з якого це поняття розкривається в Булгакова. Бесіда Иешуа з Понтієм Пілатом дає дуже просту відповідь на таке складне питання На питання прокуратора “Що таке істина?” Иешуа говорить: “Істина насамперед у тім, що в тебе болить голова, і болить так сильно, що ти легкодухо помышляешь про смерть. …Ти не можеш навіть і думати про що-небудь і мрієш тільки про те, щоб прийшов твій собака, єдине, очевидно, істота, до якого ти прив’язаний”. От вона, істина Иешуа не шукає її у високих словах і почуттях, а бачить її в прості й, на перший погляд, повсякденних речах. Для нього просто необхідно жити щирим життям, це єдино можливе для нього стан Створюючи цей образ, Булгаков показав, що й добро, і милосердя, і любов до людей є наслідком щирого життя, наслідком чесності з іншими й із самим собою. У сцені розмови Иешуа з Понтієм Пілатом відбувається зіткнення двох істин: позачасової, вічної істини Иешуа й “ершалаимской” істини Пілата Прокуратор намагається підштовхнути арештанта до неправди, не розуміючи його переконань: “Відповідай! Говорив?.. Або… не… говорив?”. Лише на мить він, здавалося б, осягає вічну істину Иешуа, але виганяє неї, як бачення. Пиляють не приймає неї, а тому й не проявляє милосердя до свого бранця Помилкове життя, не приемлющая істину, “у всій вроді” представлені жителями Москви. Вони брешуть, ніколи не виявляють свої щирі почуття. Тільки два чоловіки у всьому місті не бояться протиставити загальній брехні навколишню свою власну чесність – Маргарита й Іван Бездомний. Останній зумів не тільки визнати жахливими власні вірші, але й відмовитися, назавжди відмовитися від їхнього написання. Обоє ці героя, однак, не витримують “бою” з помилковим життям
Ми вже неодноразово переконуємося, що український народ сильний, витривалий, колоритний, щирий та талановитий. Хоч немало випало нещастя на нього, він жив і продовжував своє існування, адже тільки люди, які мають український дух, дійсно міцні душею.
Народ України пережив такі страшні події, як Коліївщина, Паліївщина, битву під Берестечком та багато інших заворушень, які тільки закаляли націю. Варто згадати масові репресії, які все одно не зламали сильні душі. Голодомор знищив багатьох, але ми досі одна нація. Значною подією для всіх стала перемога у Великій Вітчизняній війні, що довела силу і незламність суспільства. Головну роль в такі миті грали письменники, які окрилювали народ, відволікали його від проблем та труднощів. І саме завдяки цьому ми не зникли. У нас є традиції, культура, міфи та багато інформації від предків. Ми можемо зватися народом, так як у нас є мова, ми живемо в одній країні – Україні. А з 24 серпня 1991 року ми можемо зватися незалежними та вільними громадянами країни. І не було б цього життя, якби не народ, який робив повстання, хотів, аби ми зараз жили у щасливій країні.
Франко, Шевченко, Українка – ці письменники як зорі світили народу. “Вічний революціонер…”– писав гімн для народу Франко. ” Борітеся – поборете…”–відчайдушно кричав Шевченко. “Повстанем, бо душа повстане…”– свідчила Леся Українка. Народ жив, адже у нього були мотиватори. Так само й зараз. Ми творимо, працюємо, живемо, адже в кожного з нас є люди, які спонукають ставати кращими. Література та культура не вмре, поки є народ.
Ми маємо вірити в себе. Народ має неписане правило: ми – єдина сім’я, зі спільними проблемами, турботами, щастям, яке повинні розділяти. Без щоденної підтримки вижити неможливо. Український народ вважається найдобрішим та найдружнішим ще з давніх-давен. І цю цінність, цю ідею треба нести з покоління в покоління