Моя маленька сестричка непосида; Тому що, вона непосида; Тяжка її доля, зажери; " Ну то й, Насте, лежибока"- весь час бідкалась мати; А бідолага все розгубила;
...невгамовно викльовують останні ягідки з майже голих кущів. Не зосталося нічого. Старій горобчихі потрібно було дбати про своїх горобенят, тому їй не залишилося нічого окрім як шукати їжу на твердій небезбечній для малих створінь поверності. І ось диво, вона побачила ціле гроно червоних рум'яних ягід, що лежали на землі й чекали пока їх хтось підхопить. Але не так швидко, легка здобич лежала на подвір'ї шибеника й хулігана Захара, тому пташку чекала пастка, вона попала в капкан й прищемила собі лапку. Турботливу матір непокоїла жахлива доля майбутнього своїх діток. Аж ось,диво, поруч проходив добрий сусідський хлопчик Сашко. Він почув жалібні звуки прохання на до й, побачивши бідненьку, звільнив її з пастки. Пташкі було важко поворухнутися, тому хлопчик взяв її на руки й вони разом знайшли горобине гніздо. Згодом Сашко приніс безліч зерна і ягід пташкам, маленькі горобенята радісно защебетали, дякуючи юнакові. Відтепер вони друзі.
Потім знялися и полетіли за високі гори,за сіні моря та за бескрайні простори.Летіли вдень та вночі.Нарешті стомлені птахи прилетіли. Пташки тих країв були раді гостям.Вони дали їм пшениці та дозволили перепочити у їх будиночках.На наступний день вони всі дружно будували гнізда для приїжджих гостей.Одні шукали хмиз,пух,піря та траву.Інші все це уважно складали.А після важкої роботи всі гралися та співали веселі пісні. Ось так швидко пройшла зима.Відлітати вже не хотілося, але вони скучили за рідними місцями. Птахи обіцяли повернуться на наступний рік.Тепер у них з'явилися чудові друзі, які їх чекають.
