Проминуло багато часу з тієї пригоди. У нас почався урок української літератури. І того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка. Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила: – Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю: – Про що ти говориш? Аля спочатку оглянулась, а потім додала: – Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила: – Он як! Там стінгазета скраю лежить. Розгорнула її і сказала: – Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали. Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів. Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.
Йшовши по вулиці, я побачив 3 хлопців які купили та пили пиво. Я підійшов до них і завів діалог: - Хлопці чого це ви тут посеред вулиці бенкет влаштували,- оьурено промовив я. - От щодо бенкету ти прави,- тільки сміючись говорили хлопці. - Ну тут же діти ходять і вагітні, або просто матері з дітьми чи звичайні люди,- продовжував я.- Пішли б ви десь за гаражі або взагалі одумались та перестали вживати цю гидоту. - А ти нам хто?- нахабно відповідали хлопці. - І на інших нам байдуже. Я зрозумів, що так по-доброму я не віджену іх пому вирішив вчитити трішни козумніше. Я взяв зелень,що мала дуже різкий запах і почав коло них відкушувати по кусочку. Нарешті хлопці заговорили: - Хлопче, а чи не пішов би ти в інше місце? Ти нам заважаєш -А мені як і вам байдуже. - Ти хоч чув який щапах має те, що ти вживаєш,- запитували хлопці. - Так.Так само як і ви. - Давай домовимось,що ти йдеш і ми йдемо. Але мені було вже байдуже. Я зрозумів яка зараз молодь. І просто гордо пішов далі...
" Ти послухай, синку,- промовив батько до сина,- яка прекрасна музика лісу" "Сьогодні черговий Андрій,- говорила вчителька до дітей,- який відповідатиме на питання"це перше. "Ах мабуть ...- говорила подруга до Андрія,- мабуть я тебе люблю" "Невже..- звивовано говорив Степан,- Марічка сказала перше слово"це друге "Діти,-говорила вихователька,- негайно поприбирайте в своіх кімнатах" "Степане,- виерикнув фізрук,- ану 20 раз присів!"третє "Романе,- запитала Марічка,- ти справді мене поважаєш?" " Ох морозе,морозе-промовляла старенька,- чого ти не затихаєш?" четверте... "Ти подивись,- сказав Микола Сашові,- яка краса " "Як умру,- говорив Шевченко, то поворайте..."все
Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила:
– Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю:
– Про що ти говориш?
Аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила:
– Он як! Там стінгазета скраю лежить.
Розгорнула її і сказала:
– Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.