Душі в собі не чути — дуже сильно любити ( «собі» Д.в) Брати себе в руки — ставати зібраним ( «себе» Зн.в) Зарубати собі на носі — запам’ятати ( «собі» Д.в) Не знаходити собі місця — бути дуже схвильованим ( «собі» Д.в) Бити себе в груди — переконувати кого-небудь ( «себе» Р.в) Бути самим собою — бути справжнім («собою» О.в) Давати собі раду — самостійно справлятися ( «собі» Д.в) Замикатися в собі — стати мовчазним ( «собі» М.в) Знайти себе — знайти своє покликання («себе» Р. в) Не тямити себе — хвилюватися; бути в стані сильного збудження («себе» Р.в)
З великої літери ми завжди пишемо перше слово нового речення, бо треба показати, де закінчується одне речення і починається інше. Крім того, з великої літери пишуться власні назви - фамілії, імена та по батькові людей, назви міст та країн, тощо. Це треба робити тому, що власні назви - це не просто слова: наприклад, ім'я людини не можна писати з маленької літери, бо це буде зневажливо по відношенню до неї. Таким чином, пишучи власні назви з великої літери, ми висловлюємо повагу до понять, що виражені ціми словами.
