Тополя в небо руки підійма. Напевне, хоче дістати тонкими пальчиками пухнасті хмарки, що так швидко минають її. Їй так хочеться обійняти тепле і ніжне сонечко, що кожен день ніжить її маленькі зелені листочки. Коли до тополі навідується свіжий вітерець, вона ніжно лопоче йому про свої справи. А він тільки бешкетує, як навмисне, безтямно грається з її пляттячком і мереживним пушком, путається у волоссі. Подруги-вишні тільки заздрісно поглядають у її бік, ніколи їм не дотягнутися до неї зростом. А сонечко дивиться на все з гори і тільки посміхається.
Кожного дня ми відкриваємо для себе нові горизонти життя і вдосконалюємо свої навички і знання. Як у наш час, коли техніка і наука з кожним днем крокують у майбутне, так і в минулому, з суспільством з консерватимними і ліберальними поглядами, твердження "вчитися ніколи не пізно" не втрачає свою актуальність.
Людина, яка б вона не була, кожен день використовує безліч інформації. І що буде, коли вона вирішить, що їй досить навчатись і що вона вже розумна? А буде те, що вона просто втратить своє розуміння реальності. Вона не знатиме нових слів, які кожного дня збагачують нашу мову, не вмітиме користуватися новою технікою, яка активно входить у повсякденний побут. Тобто, почнеться її деградація. А кому це потрібно?
Отже, ми маємо кожного дня навчатись і пізнавати щось нове. Тільки тоді ми здобудемо справжі знання і будемо жити в гармонії зі світом.
