Малий - менший - більш малий - найменший - найбільш малий
Вузький - вужчий - більш вузький - найвужчий - найбільш вузький
Тонкий - тонший - більш тонкий - найтонший - найбільш тонкий
Старий - старший - більш старий - найстарший - найбільш старий
Поганий - гірший - більш поганий - найгірший - найбільш поганий
Солодкий - солодший - більш солодкий - найсолодший - найбільш солодкий
Корисний - корисніший - більш корисний - найкорисніший - найбільш корисний
Смачний - смачніший - більш смачний - найсмачніший - найбільш смачний
Точний - точніший - більш точний - найточніший - найбільш точний
Дужий - дужчий - більш дужий - найдужчий - найбільш дужий
Холодний - холодніший - більш холодний - найхолодніший - найбільш холодний
Здоровий - здоровіший - більш здоровий - найздоровіший - найбільш здоровий
Вибагливий - вибагливіший - більш вибагливий - найвибагливіший - найбільш вибагливий
Щедрий - щедріший - більш щедрий - найщедріший - найбільш щедрий
Стрункий - стрункіший - більш стрункий - найстрункіший - найбільш стрункий
Зелений - зеленіший - більш зелений - найзеленіший - найбільш зелений
Сумний - сумніший - більш сумний - найсумніший - найбільш сумний
Злий - зліший - більш злий - найзліший - найбільш злий
Інтелігентний - інтелігентніший - більш інтелігентний - найінтелігентніший - найбільш інтелігентний
Cинтаксичний розбір речення
Члени речення (підкреслити відповідно)
І(О) защемило(═) серце, як(О) перед лихом(_._) щемить(═).
Частини мови (надписати відповідно)
І(спол.) защемило(дієсл.) серце(ім.), як(спол.) перед(прийм.) лихом(ім.) щемить(дієсл.).
Схема:
І [ ═ —], (як ═ ).
Характеристика:
Складнопідрядне, розповідне, неокличне;
1-е просте, головне, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене;
2-е просте, підрядне порівняльне, двоскладне, поширене, неповне (опущений підмет «серце»), неускладнене.
Питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. Та відповісти на нього однозначно неможливо. Кожен з нас щастя бачить по-своєму. Для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. Сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. То яку ж людину ми можемо назвати щасливою?
Кожен з нас робить у житті свій вибір, свій шлях, сама будує своє життя та долю. І як вона їх побудує – таке щастя і отримає. Людина проходить певні життєві випробування, вона повинна стільки встигнути, але життя таке швидкоплинне, тому ми маємо не лише працювати, але й встигати насолоджуватися ним.
Багато людей у нашому світі не мають того щастя, яке маємо ми, хоча і не усвідомлюємо його. Нещодавно я дивилася змагання параолімпійців, і мене це по-справжньому вразило. Люди з обмеженими фізичними можливостями, які пересувалися у візках, змагалися, раділи, сміялися… Їхні емоції нічим не відрізнялися від наших і вони були щасливі. По-справжньому. Ось що дійсно мене вразило. Ми, цілком здорові люди, весь час на щось скаржимося, чимось незадоволені, у нас купа причин для цього. Але все це стає таким мізерним, коли дивишся на тих, хто зміг пересилити себе і не впасти у відчай, а продовжити життя – повноцінне і справжнє. Повноцінніше, ніж у декого з нас. Я вважаю, що такі люди гідні нашої поваги і захоплення. Як на мене, найбільшим щастям для них було б повернення їм здоров`я, але це неможливо, вони це розуміють і навчилися радіти тому, що мають. Тож і нам слід взяти з них приклад і навчитися жити сьогоднішнім днем і бути щасливими тут і зараз.
Щастя не в грошах і багатстві, не у владі,не у здійсненні всіх мрій. Той, хто прагне лише цього, являється справжнім егоїстом. Така людина думає тільки про себе, але вона не зможе бути по-справжньому щасливою, адже неможливо бути щасливим насамоті. Інколи для того, щоб стати щасливою людиною, достатньо до ншій людині стати щасливою…
Щастя – у кожного в душі, у світосприйнятті, у вмінні радіти кожному дню, першим листочкам на деревах, подиху весняного вітерцю… Щастя – поряд. Слід лише навчитися його помічати, відчувати і розуміти. Мені дуже сподобався вислів про щастя В. Классовського: «Усе, що можна назвати щастям, має з три складові: потребу щось робити, щось любити та на щось сподіватися».