Ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла
вздовж течії донизу і, не дійшовши до містка зупинилась.
Комдив ліг спати не роздягнувшись.
Не поспішаючи кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини.
Жита зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски
З дідівського кухля, ковтнувши води, в далеке дитинство злітаю думками.
Затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків не заплутавшись, полетіли яром далеко в степ.
Матроси ще довго розмовляли, згадуючи рідні степи, рідні річки, а журавлик почувши, що нічого лихого йому не зроблять, заснув.
Щось крикнув до неї Давид, сам не почувши свого голосу, і ще вдарив по конях. І вже не оглядався, не чув, не бачив нічого.
Ще з давних часів природу і людину вважали одним цілим. Не було б природи- не було б нас. Усе що нас оточує створено природою. Навіть ми є невід*ємною її частиною. Завдяки ресурсам нашої землі ми маємо усе необхідне, та часто забуваємо давати щось в замін. Ми рубаємо ліси, забруднюємо територію, руйнуємо власну планету. Незадумуючись що природа- наш спільний дім. Ми повинні бути їй безмежно вдячні за найцінніший подарунок для людства-життя. За усі дари, що она нам підносить. Адже природа в усьому. Вона складова нашого одягу і харчування. Природа ховається у кожній деталі нашого будинку. І тому ми маємо взаємодіяти з нею. Захищати її, пам*ятаючи що без природи - небуло б нічого.
