Світ навколо мене величезний. Його не обійти за ціле життя. Він поєднує в собі різноманітність: гори та океани, пустелі та лісові хащі, спекотні тропіки та крижану тундру. Світ прекрасний, але він ласкавий і жорстокий одночасно. В ньому існують водночас легкий вітерець та нищівний ураган, дзюркотливий струмочок та страшне цунамі.
Найдивовижніше в навколишньому світі - це життя. Люди, звірі, птахи, риби, дрібні комахи та мікроби, яких ми навіть не можемо роздивитися без мікроскопа. Звідки з'являється життя? У чому його сутність? Куди життя потім щезає? Адже в світі нічого не з'являється нізвідки та не зникає в нікуди. Цю загадку люди ніяк не можуть розгадати, хоча б'ються над нею вже тисячи років.
У навколишньому світі потрібно все, навіть злі вовки та отруйні змії. Вовки - це санітари лісу, наприклад. Кожен камінець у світі важливий.
Тільки людина з живих істот розумна настільки, що може розмірковувати про устрій світу. Часто люди залишаються ним незадоволені та бунтують проти нього. Багато людей вважають, що світ влаштований несправедливо, тому що в ньому існують хвороби, горе та насильство. А ще в світі виживає найсильніший, а не той, хто гідний, кращий та найлюдяніший. Деякі люди навіть залишають цей світ за власним бажанням, тому що розчаровуються в ньому.
Твір не шукай правди в інших якщо у тебе її немаєПовноцінне життя кожної людини не можливе без спілкування з іншими. Усі почуття ґрунтуються на відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості, її погляди та уподобання. З дитинства ми шукаємо друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. Коли ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу на інтереси, погляди, принципи та моральність людини. Потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними ти будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. Інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого оточення, забуваючи, ким насправді являємося ми самі. Ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. Та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. Ніхто не хоче бути обманутим. Усі на світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. Чи це можливо у сучасному світі? Чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? Більшість з вас подумки відповіло: ні. А хотілося б, чи не так? Та спершу погляньмо самі не себе. Кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. Запитаймо себе: чи я завжди говорив правду, чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? Я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь на ці запитання буде стверджувальною. Я сподіваюсь, але сумніваюся. То ж чи справедливо вимагати від людей щирості, коли сам говориш брехню? Чи чесно картати їх за те, що вони сказали неправду, коли ти теж її кажеш? Чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом, коли самі ж пускаємо порох комусь в очі? Тому що в тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і на помічаємо колоди у своїх. Тому що ми не усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. Тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому не відповідати своїм же вимогам. Чи можливо щось змінити? Це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися: не знаю. Я не знаю, як створити світ і суспільство, побудовані на правді, і чи можливо це взагалі. Я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. Як би банально не звучала ця фраза, але вона – це та сама правда, яку ми всі шукаємо. Якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. Головне – вірити в майбутню перемогу правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть в найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його на своїх руках. Але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «Не шукай правди в інших, коли у тебе її нема».
Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.Тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.Вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.Тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.Вона вірішила повернутись до свого друга. Тим часом монітор дуже сумував..Він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона допомагає йому.Тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.
Світ навколо мене величезний. Його не обійти за ціле життя. Він поєднує в собі різноманітність: гори та океани, пустелі та лісові хащі, спекотні тропіки та крижану тундру. Світ прекрасний, але він ласкавий і жорстокий одночасно. В ньому існують водночас легкий вітерець та нищівний ураган, дзюркотливий струмочок та страшне цунамі.
Найдивовижніше в навколишньому світі - це життя. Люди, звірі, птахи, риби, дрібні комахи та мікроби, яких ми навіть не можемо роздивитися без мікроскопа. Звідки з'являється життя? У чому його сутність? Куди життя потім щезає? Адже в світі нічого не з'являється нізвідки та не зникає в нікуди. Цю загадку люди ніяк не можуть розгадати, хоча б'ються над нею вже тисячи років.
У навколишньому світі потрібно все, навіть злі вовки та отруйні змії. Вовки - це санітари лісу, наприклад. Кожен камінець у світі важливий.
Тільки людина з живих істот розумна настільки, що може розмірковувати про устрій світу. Часто люди залишаються ним незадоволені та бунтують проти нього. Багато людей вважають, що світ влаштований несправедливо, тому що в ньому існують хвороби, горе та насильство. А ще в світі виживає найсильніший, а не той, хто гідний, кращий та найлюдяніший. Деякі люди навіть залишають цей світ за власним бажанням, тому що розчаровуються в ньому.