Кого бачить людина, коли народжується на світ?Звісно свої батьків. Вони виховують тебе, відтають свою турботу та ласку. Ти ростеш неначе та квітка, в якої неймовірна кількість сонячного тепла та вологи. Батьки-це опора в житті, вони дають тобі той фундамент, на якому ти будеш будувати своє подальше життя. Вони тебе огороджують від проблем, зайвих переживань, бережуть тебе, твій емоційний та фізичний стан.Я можу сказати з певністю, що мої батьки це моя велика фортеця, яка наповнена доверху теплом , любов'ю, чесністю та повагою.
Часто людина питає сама у себе: "Що трапилось, чому я не можу зробити свій вибір?". До кожного напевно такі думки приходили у голову. Або коли дитині дев'яти років, говорять : "Коли ж ти вже візьмешся за свій ум?". Виникає питання, як за нього взятись ? І як це має бути? Всі ми проходимо довгий шлях, шлях в довжиною з життя. Ми вчимось, працюємо виховуємо дітей, час минає. Ми не зрозуміли самі, як вже стали дорослими. Але всі добре пам'ятають коли були малими. В цьому віці тяжко взятись за розум.Тебе все цікавить і ти пізнаєш. все навколо Бігаєш у дворі, нічого тебе не турбує. Цей переломний момент, коли дитина починає замислюватись про своє майбутнє, міркувати про своє життя. Напевно цей момент дає першу краплю, в цю "чашу дорослості". Ми намагаємось робити все, щоб гарно в злагоді жити. В школі ми обираємо найкращі предмети, обираєм університет за улюбленою професією. Діти бешкетують і не дивлячись у перед, що їх чекає, яке життя?Вони собі відповісти не можуть. Можна сказати ось що, за розум потрібно братись завжди, тому, що людина повинна обмірковувати свої дії, але й потрібно давати волю своїм діям.Життя неймовірне, повне яскравих кольорів, и жити потрібно подобаючись . .
