- Хочу спекти шоколадний торт.
- А ти вмієш?
- Трохи вмію.
- Тоді навчи мене.
- Гаразд, робитимемо разом.
- Я вже дістала посуд, запалила духовку.
- Добре, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.
- Тепер можна додавати какао?
- Так, і обов"язково ванілін.
- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.
- Скільки часу пройшло?
- Сорок хвилин.
- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.
- Я зможу його змастити.
- Добре, а я підготую глазур.
- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?
Коли до нас приходить золотава осінь, дерева змінюють своє забарвлення на жовтогаряче, помаранчеве, червоне. Сонце світить вже не так яскраво й лагідно, як раніше. Не можна почути гучний спів солов’їв, адже вони вже відлетіли у вирій. Дерева й кущі, що зеленіли влітку й навесні, наче вкрилися золотом. Вони стоять осяяні золотавим світлом, виблискуючи в промінчиках сонця та красуючись новими шатами.
Погода почала змінюватися. З кожним днем температура повітря стає нижче, а дощі йдуть дедалі частіше. Ведмеді та їжаки залягли у сплячку, поховалися в затишні місця численні комахи. Уся природа ніби поснула.
ЗИМОВИЙ ГРАД.
Мені доводилося гати багато явищ. Та найбільше запам’ятався один зимовий день.
Ранком світило сонце, сніг виблискував камінцями під його рідкісним промінням. Раптом небо почорніло, сірою хмарою нависло над землею. Знявся вітер. Почався град. Його частинки розміром з виноградне гроно швидко летіли додолу. Шибки дзвеніли від їхнього падіння. Маленькими м’ячики підстрибували від тротуару, а потім лягали на землю.
Усе тривало декілька хвилин. Хмара з градом швидко віддалялась. Знову виглянуло на синьому небі поодинокі промінчики сонця.
ЗИМОВІ ЯВИЩА.
Мені доводилося гати багато явищ.
Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.
Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.
Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.
ЗАТЕМНЕННЯ СОНЦЯ.
Цього року можна було гати дуже рідкісне природнє явище. Називається воно часткове затемнення сонця.
Вчені попердили нас зазаделегідь. Тому під час обідньої пори двадцятого березня мої світлонепроникні окуляри вже були напоготові. Багато людей з цікавістю роздивляли небесне світило. Усі привикли, що сонце кругле. Та в той час для багатьох воно стало схожим на місяць, коли він не у повні.
Для мене ж сонце було великим надкушеним яблуком. Рідкісне явище, напевно, тільки вкусило і передумало з'їсти від землян улюблене сонечко. Воно залишить незабутнє враження.