2. Вчення (іменник, підмет _) в щасті (іменник) (обставина _,_) прикрашає (дієслово, присудок ===), а в нещасті ( іменник, оставина _,_) утішає ( дієслоао, присудок ===) (розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене)
3. Правда (іменник, підмет) і з дна моря ( іменник, обставина) виринає (дієслово, присудок), а неправда (іменник, підмет) потопає ( дієслово, присудок) (розбір речення такий самий як і 1)
4. Не хвалиться (дієслово, присудок) мудрий (іменник, підмет) мудрістю (іменник, додаток _ _ _ ), а сильний (іменник, підмет) силою (іменник, додаток) (розбір речення такий самий як в 1)
5. Який (прикметник, означення ~~~) росток (іменник, підмет), такий (прикметник, означення) і паросток (іменник, підмет) (розбір речення такий самий як в 1)
6. На безриб'ї ( іменник, обставина) і рак риба (іменник, підмет) (розбір речення такий самий як в 1)
7. Недосіл (іменник, підмет) на столі (іменник, обставина) , пересіл (іменник, підмет) на голові (іменник обставина) (розбір речення такий самий як в 1)
1. Леся Українка розповідала, що вона вивчила арабську мову і тепер навчає арабчат грамоти (І. Шап.).
2. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх навіть ні про що писати (Л.Кост.).
3. Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо (І. Н.-
Лев.).
4. Старий любив час від часу вступати в такий герць з молоддю, де на
його боці була сила начальницького становища і мудрий життєвий досвід, а на боці опонента лише юний запал та свіжі, щойно почерпнуті з книжок знання. (О. Гонч.).
5. Коли зірок і куль гримучий сплав мене прийняв до себе у науку --- неначе із-зі хмари хтось поклав мені на поперек залізну руку (М. Руд.).
6. Серце в’яне співаючи, коли знає за що. (Т. Шевч.).
7. Парубок стояв, як зачарований (П. Мирн.).
8. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (М. Рил.).
9. Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевч.).
10. Вся околиця знає, що протягом ближчих років укриє сили знову ліс, і не який-небудь, а дубовий (Ю.Ян.).
11. А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу - тихого, як паводок, і чистого, як подих землі на пагорбах посеред заплав (Г. Тют.).
