«іду з дитинства до тараса» в номінаціях: 1) краще декламування поезії «слухайте голос безсмертний тараса», 2) кращу ілюстрацію до твору з «кобзаря», 3) виготовлення ювілейного буклета, 4) кращий відгук на книжку про т.г.шевченка, 5) складання кращого кросворда «з якого вірша ці рядки? »?
для старшокласників турнір знавців життя і творчості т.г.шевченка «тарасове серце безмежне й широке», конкурс ерудитів «що ми знаємо про т.г.шевченка? », літературний діалог поколінь «не у минуле, а в майбутнє до тебе ми, тарасе, йдем» за участі батьків?
таке робили ми. не знаю чи вам сподобає
Теза: Стереотип - це шаблон, який є необхідним у серійному виробництві, але не може бути застосованим у сфері людських стосунків чи оцінок. Сприйняття світу в рамках усталених уявлень дає спотворену картину дійсності, звужує коло можливостей людини й зводить нанівець будь-які спроби особистісного зростання.
1 аргумент. Моя думка грунтується на твердженні Арістотеля: "Жоден великий геній ніколи не існував без дотику божевілля". А божевілля - це відхилення від норми, чогось середньостатистичного. Всі відкриття в науці й мистецтві здійснені саме такими "ненормальними", які відмовилися від трафаретного мислення й спіймали Божу іскру.
Приклад з літератури. Протистояння нестандартного таланту і шаблонної посередності відтворює у романі "Диво" П.Загребельний. Самобутній геній Сивоок, порушуючи всі тогочасні закони мистецтва, творить неповторні мозаїки Софії Київської, які й сьогодні зачаровують нас. Він ігнорує правила укладання смальти, працюючи над образом Оранти, бо знаходить свій іб, який дасть кращий ефект. Міщило ж, хороший майстер, позбавлений дару власного бачення, чітко дотримується завчених методик, на його мозаїках камінці смальти ідеально підігнані, а кольори абсолютно відповідають тогочасним канонам. Коли ж до храму вривається сонце, Міщилова робота перетворюється на дзеркало, а Сивоокова Оранта виграє всіма барвами, зберігаючи чіткі контури.
Объяснение:
Оживають на рушниках барвисті квіти... Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.Народилася моя бабуся в невеликому селі . Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до іншого села .Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. «Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі», — говорить про себе моя бабуся.Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії... Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли стало вистачати часу.Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, що створили таку красу!