З щільного кольорового паперу виріжте рамку за розміром фотографії. Розмір рамки зробіть кілька більшим, ніж фотографія. На звороті відзначте олівцем місце для розміщення фото. При цьому товщина рамки повинна бути приблизно однаковою з усіх боків. По намальованому контуру гострим канцелярським ножем або ножицями виріжте місце для фотографії. Цю частину рамки прикрасьте за до аплікації, використовуючи кольоровий папір. З листа картону іншого кольору виріжте таку ж за формою фігуру - задня стінка рамки. Акуратно склейте між собою обидві різнокольорові заготовки рамки. Після висихання клею вставте в рамку фото. Зі зворотньої сторони приклейте мотузочку. Рамка готова
Як би там не говорили, але багато в чому сама людина все таки визначає свою долю тоді коли вона все ж може вибирати. Але ж часто буває що з нами стається банальна випадковість яка вирішує все за нас.Доля людини у великій мірі залежить від того як вона мислить і який в неї характер.Що судилося, те зміниш. У кожному житті людини є свій сенс і їй визначено пройти певні випробування і повороти долі. Але якщо у людини сильна воля, то вона змінить те, що визначено і справиться з усіма зовнішніми перепонами на шляху до того, що вона хоче. У кого сильна воля - буде творити свою долю.Той, у кого слабка воля, не може бути творцем своєї долі - він підкоряється обставинам та іншим людям, які його долю і формують. Тільки вольова людина може взяти долю в свої руки, і сама визначати свій шлях, а не по течії. Можу навести приклад з літератури. Як писав Т. Г. Шевченко: "У кожного своя доля і свій шлях широкий..." . Цим він хотів сказати,що людина творить свою долю , а доля її шлях.Також доля залежить від характеру людини. Наприклад як у пісні Короля і Шута "Два друга и розбійники" один хлопець сказав що здробить все, що завгодно тільки щоб вони не вбивали його. Отаман зграї сказав вбити свого друга , на що він погодився і в той же момент встромив у серце друга клинок. Ось так можуть робити люди із слабким характером, хоча він міг і не підкорятися наказу, а разом з другом відбитися від тієї зграї розбійників, або хоча би втекти. На завершення свого роздуму підсумую: я аж ніяк не стверджую, що треба опускати руки, якраз навпаки, боротись потрібно до останнього. От тільки коли настає те "останнє", не варто товкти головою в стіну, натомість куди краще впасти в теплі обійми старої-доброї долі.
На день народження ми тоби подаруемо велосипед.
Ми тебе любимо.