Я памятаю, як одного разу ми з батьками ходили до театру. Це була дуже цікава вистава, але наші місця були не дуже зручними для перегляду. Я майже нічого не бачила, проте я чула красиві голоси, розкішний вокал і виразну вимову буздоганно вивчених реплік. Так я трохи розуміла, про що йшлося у спектаклі. І ось, коли величезний дядько, що сидів переді мною, встав і вийшов, я нарешті змогла побачити те, що робилося на сцені. Маю сказати, це було просто дивовижно! Звучала красива музика, на сцені танцювали актори у яскравих сукнях. Всі рухи були чіткі, відрепетирувані до блиску. Кожен танцюрист танцював бездоганно, наче механізм у якомусь довершенному технічному диві! Та, на превеликий жаль, чоловік повернувся на своє глядацьке місце прямо переді мною і я, засмучена до нестями, безнадійно впала на стілець. Так і закінчився мій похід до театру.
В Відпочиньте з дороги, а потім ми поговорим.