Ніна Матвієнко обережно опустилась в крісло навпроти мене і поглянула мені у вічі так ласкаво, ніби мама, що довго не бачила своє дитя.
-Ви хотіли зі мною поспілкуватись?-сказала вона.
-Так, пані Ніно. Мене цікавить ваша думка, як людини, що все життя присвятила музиці. Скажіть, чого не вистачає сучасній музиці?
Пані Ніна зітхнула і промовила.
-Мизики. Їй не вистачає музики. З її мелодійними ритмами, натхненням, поезією звуків... Дуже мало мелодичності у сучасних піснях.
-Чи впливає на вас музика?
-Певна річ. Вона наповнює моє життя сенсом. Вона прекрасна і чаруюча. Музика завжди впливає на слухача. Чи гали ви, як змінюється ваш настрій, коли ви перемикаєте плеєр з веселої пісні на сумну?
Я на мить задумалась і промовила: -Звісно.
-Люба, ви не одна така-пані Ніна поклала свою теплу руку на мою і продовжила.- Раніше музика була осередком культури, справжнім мистецтвом . Поети писали чарівні тексти, композитори створювали мелодії і так, поступово, створювався шедевр.
-Зараз до цього ставляться простіше...
-Не простіше, радше безвідповідальніше...-пані Ніна поглянула на старий рояль, що стояв у кутку моєї студії і посміхнулась.-Щоб створити істинну музику, треба вкласти у неї душу. а зараз цих пісень стільки, що не вистачить душ на землі...
Людське життя- це дорога, по якій ми повинні пройти. Дорога повинна до чого привести, в нашому випадку- це закінчення нашого життя. Чи потрібне вічне життя людині?
Людське життя обмежене часом і всі стараються прожити його гідно, прожити його не дарма. Кожного дня ми тратимо хоча б одну хвилину на речі, які навіть не вартують цього. Замість того, щоб займатись саморозвитком ми деградуємо в колі соцмереж. Нам варто задуматись, чи справді речі, на які ми тратимо наш час, настільки важливі для нас.
Наше життя обмежене, тому ми стараємось розмалювати його усіма барвами. Ми стараємось провести час у колі дорогих нам людей, стараємось розвиватись та працювати над собою, стараємось достигнути ідеалу. Чи цікаво було б жити, якщо б у тебе була необмежена кількість часу? За який час це все б нам набридло? Життя можна зрівняти із бігом на дистанції. Хтось, починаючи першим, до кінця забігу стає останнім, а хтось завдяки старанності із останніх рядів виходить на призові місця. Це й є життя. Постійна боротьба за виживання. Що б було, якщо б життя було вічне? Життя - це як випробування. Естафета не може продовжуватись вічно так, як і будь-які змагання.
