На вихiдних Дмитро дивився телебачення, де собаки пригають крiзь обруч. Йому так сподобадась як жiнка весело переставляе обруч,а собаки пригають крiзь нього то в одна мiсто то в друге, i також захотiв щоб його пес Джек весело стрибав в обручi. Вiн даже старався, але нiчого не вийшло. Джек сидiв та висунувги язика вертiв хвостиком. Трiшки подумавши Дмитро крикнув
-Е iдея! Вiн знайшов у мережi iнтернет вiдео-уроки для дресеруаання собак.
Трiшки позаймавшись Джек став виконувати команди якi просив показати йому хлопчик. Песик був щасливий, що змiг зробити заажання, а Дмитрик теперь вважав себе справжнiв дресеровщиком (сорри за ошибки,у меня было это задание в 6 -5 классе, досоовно не помню, и сорри за ошибки у меня нет русской клавиатуры)
1-В
2-Б
3-В
4-А
5-Б
6-Г
7-
1-В
2-Г
3-А
4-Б
8-
1-Г
2-А
3-В
4-Б
9-
Легше, більш легко, менш легко, найлегше, якнайлегше, щонайлегше, найбіл легко, найменш легко
Меньше, більш мало, менш мало, найменьше, якнайменьше, щонайменьше, найбільш мало, найменш мало
вгору, сам на сам,любо-дорого,раз у раз, навесні,пліч-о-пліч,самовільно ,
власноруч,де-небудь,наперекір,спершу,узимку,аніскільки,безвісти,по-моєму,на зразок,заодно,деколи,без кінця краю,що якнайбільше,у знаки,з дня на день,будь-коли
10-
Світ прекрасного. Мистецтво
Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...
Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками...
У вікно заглядає жоржина
І шепоче, що літо згаса...
Вже ліхтариком світить шипшина
У любистковий мій палісад.
Теплий смуток серпневої днини
У осіннє тече забуття.
Натяглась між кущами калини
Павучкова дорога життя...
Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.
Сила впливу творів мистецтва на людину дивовижна. Ми інколи навіть не замислюємось над тим, чому, прочитавши цікаву книгу, на все життя запам'ятовуємо її зміст, хоч такої мети перед собою не ставили. А старанно вивчаючи навчальний матеріал, даємо собі установку на запам'ятовування, але не завжди все пам'ятаємо.
Справа в тому, що твори мистецтва впливають на наші емоції, примушують нас хвилюватися, радіти, сумувати, Любити й ненавидіти... А все, що торкається нашої душі, не забувається, бо пам'ять серця-то найміцніша пам'ять.
Мистецтво очищає нашу душу, робить нас красивішими, добрішими, шляхетнішими, мудрішими...
Людина потребує краси, як квітка сонця, і цю красу дають їй природа і мистецтво — ці два вічні джерела духовного очищення і збагачення.
Дитинство? Хвої срібна гілка.
Дитинство? Радощі — і тільки.
Дитинство? Жалощів — ніскільки.
Дитинство? Білка промайнула
по споминах, як по сучках,
двома жаринами сяйнула
по стовбуру і по очах.
Дитинство? Золоті горіхи,
і шкаралупи золоті,
і зерна золотого сміху,
і ядра золотих утіх.
Усе — і всує, і не всує,
усе — історія проста…
І знову вогником пульсує
Для когось білочка руда.