Леся Українка започаткувала в українській літературі новий тип героя. Її ідеал – сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал – це рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного верхів’я. Цей образ зустрічаємо в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»). Цю вольову особистість Леся Українка протиставляє пасивності, безпорадності.Леся Українка утвердила в українському середовищі ідею активного, войовничого націоналізму. Вона розглядала визволення і розквіт нації не як засіб, а як мету. Саме Леся надала націоналістичному світогляду трагічного забарвлення. Це трагізм непохитної волі, що швидше згине, як зрадить своїм ідеалам, трагізм упертої гордості мученика на хресті, шалу пораненого хижака, що перед наведеним дулом готується до останнього стрибка; це трагізм нації, поставленої перед вибором: перемогти або загинути. Ці ідеї виразно звучать у творах «Бранець», «Бояриня», «Оргія», «В дому роботи, в країні неволі», у драмах єврейського та єгипетського циклів.
Так, символіка драматичного етюду «В дому роботи, в країні неволі» (1906) прозора. Перед нами панорама будівництва величезного храму в Єгипті (це – картина розбудови імперії). Серцевина твору – діалог двох рабів – єгиптянина й гебрея у хвилину перепочинку. Єгиптянин хоч і раб, але упривілейованіший – заляпаний фарбою, а не брудом, на гебрея дивиться зверхньо. Він також хотів би мати кращу їжу, більший спочинок, але самою будівлею захоплений, мріє всьому світові нав’язати свій ідеал – культ пірамід. Між ним, наглядачем, будівничим, тобто між усіма соціальними станами єгиптян, є духовна єдність, спільна мета.
Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що? Іменники змінюються за: ⇒ Числами: - однина: тварина, завод; - множина: тварини, заводи. ⇒ Відмінками: Н. тварина тварини Р. тварини тварин Д. тварині тваринам З. тварину тварин О. твариною тваринами М. на тварині на тваринах Кл. тварино тварини синоніми; чоловік – чоловік, друг – товариш, вітчизна – батьківщина. антоніми; війна - мир, ранок - вечір,день-ніч
Підметом (Корова (хто?) Пасеться на лугу)2) присудок (Я роблю (що?) Домашнє завдання)3) Обставиною (Я сьогодні ночую (де?) У подруги)4) Доповненням. (Маша до мені (з чим?) Із завданням) Я роблю домашне завдання я -пiдмет роблю- присудок
Я люблю гати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. Люблю проводити вихідні у весняному лісі. Йдеш лісом і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. Ось сонячні зайчики танцюють на галявині, – вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. Між деревами від перших сонячних промінчиків з’явилися проліски. Вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. Блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. Набредеш на галявинку пролісків – і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору – яскраво-блакитного. Квіти такі ніжні, що й зривати їх шкода і навіть соромно. Напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана з них – красуня весна.
Так, символіка драматичного етюду «В дому роботи, в країні неволі» (1906) прозора. Перед нами панорама будівництва величезного храму в Єгипті (це – картина розбудови імперії). Серцевина твору – діалог двох рабів – єгиптянина й гебрея у хвилину перепочинку. Єгиптянин хоч і раб, але упривілейованіший – заляпаний фарбою, а не брудом, на гебрея дивиться зверхньо. Він також хотів би мати кращу їжу, більший спочинок, але самою будівлею захоплений, мріє всьому світові нав’язати свій ідеал – культ пірамід. Між ним, наглядачем, будівничим, тобто між усіма соціальними станами єгиптян, є духовна єдність, спільна мета.
надеюсь, что чем-то тебе) Удачи, мур :3