- Доброго дня, діти!
-Доброго дня, Вікторе Васильовичу!
-Сідайте на свої місця, і відкривайте підручники на с. 132.
- Вікторе Васильвичу, а яку тему ми сьогодні будемо вивчати?
-Сьогодні ми вивчаємо " Прикладка як різновид означення". Скажіть будь ласка що таке означення?
-Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?.
-Так, це правильно, Миколо! А хто мені скаже що таке прикладка?
- Ми не знаємо, поясніть нам будь ласка, Вікторе Васильовичу!
-Прикладка-це різновид означення,яке, указуючина ознаку предмета, дає йому другу назву, виражається іменником і відповідає на питання який? Хтось може навести приклад речення де буде прикладка?
- Так я можу.
-Скажи Васильку!
-Вигаптуй на небі-райдугу доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку.
Щоб по тій дорожці лебедями-снами,
Плавати до щастя білими човнами.
- Хмм, молодець,і чії ці слова?
- Це слова В. Симоненка, ми вчили його вірш і нам розказували, що тут є прикладка.
- Це правильно, та на жаль, наш урок підходить до кінця, прочитайте будь ласка параграф про прикладку вдома. А на наступний раз розкажите мені. До побачення!
-До побачення, Вікторе Васильвочу.
кам’янець-подільська фортеця (antimurale christianitas – форпост християнства) була споруджена для захисту турецького мосту, що є сполучним перешийком між старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.
на підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в ix – xii ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення галицько – волинського князівства.
дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі xii – xiii ст. а вже в 1240 році орди батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу джучі (золотої орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. у наслідку чого більш ніж на сторіччя кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.
після поразки татар при синіх водах у 1362 році від війська великого князя литовського ольгерда (літ. algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – олександру, юрію, борису, костянтину і федору. за правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали кам’янцю “милостиню святого петра”.