Дятла багато разів називають лікарем лісу. І справди він допомагае деревам лікуючи їх від шкідників які знищують дерево.Також ще його називають захисником лісу.
Деревам було б складно вижити, якщо не було дятлів. Шкідники тоді би просто вигризали кору і зніщували серцевину дерева. Це було би дуже жахливо.
Головне, що дятел завжди буде лікувати і захищати дерева від шкідників.
Таку чудову пору, як осінь я кожного разу чекаю з нетерпінням. Саме в цей час відчувається неабиякий спокій та душевне умиротворення. Кожну хвилину тіло потребує затишку, тому хочеться загорнувшись у теплу ковдру сидіти на підвіконні з гарячою чашкою кави та гати за стікаючими по склу вікна каплями дощу. Якщо теплий одяг зігріває тіло, то душевні розмови з дорогими людьми - душу. Та інколи восени прагнеш побути наодинці своїми думками, переосмисливши багато речей. Бо саме в цей час людина стає більш серйознішою, у зв‘язку з погодою і звичайно з почавшоюся буденною рутиною. Осінь, оскільки сама справжня трудівниця, яка приносить багато смачних врожаїв, закликає і всіх інших працювати. Хтось на роботу, комусь час до університету або ж школи, ну а деякі поки що ходять тільки в садочок і пізнають цей світ. Хоч відпочинок і скінчується та потрібно братися за розум, кожен з нас в деякі моменти, ніби перетворюється на маленьку дитину, яка хоче зібрати багато-багато опалого листя в одну кучу та без перестанку, відчуваючи з кожним разом все більший і більший азарт у душі, з розбігу стрибати в неї. І природу не обійшли зміни. Повітря на вулиці стає особливо пряним та в ньому відчувається трішки гіркуватості, як міцна кава вранці. Осінь особливо дбайливо віднеслась до вбирання дерев. Усі золоті та багряні кольори подарувала саме їм. Не пошкодувала найкращої фарби для кожного листочка, старанно розфарбувавши його у різні відтінки. А воно в свою чергу, в знак великої вдячності за новий образ, під спів вітру, танцює свій повільний вальс. Все таки це дійсно особлива пора з неповторними та осліпляючими очі художника своїми пейзажами.
Барви осені різнокольорові… Жодна інша пора року не радує око таким багатством кольорів та відтінків, хоч кожна по-своєму красива. Осінь недарма називають золотою – особливо в жовтні, коли листя на деревах стають усіх можливих кольорів – лимонно-жовті, жовтогарячі, золоті, червоні та насичено-багрові. А берези та верби ще й досі зберігають своє свіже зелене вбрання. Найбільш яскравий і сонячний жовтий колір з-поміж усіх має листя ясеня. Це моє улюблене дерево. Мені подобається прогулятися в парку ясного жовтневого дня, коли навіть повітря виблискує якоюсь дзвінкою прозорістю, над головою розкидається безмежне синє небо, а де-не-де поміж гілок проглядають червоні ягоди достиглої горобини.
Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. На зміну їй приходять дні, коли дивишся на світ ніби крізь сіру вуаль дощу. І приглушуються барви, відтінки, заспокоюється, готуючись до зимового перепочинку, природа. Небо опускається нижче, листя стає коричневим та посохле падає нам під ноги
Дятла багато разів називають лікарем лісу. І справди він допомагае деревам лікуючи їх від шкідників які знищують дерево.Також ще його називають захисником лісу.
Деревам було б складно вижити, якщо не було дятлів. Шкідники тоді би просто вигризали кору і зніщували серцевину дерева. Це було би дуже жахливо.
Головне, що дятел завжди буде лікувати і захищати дерева від шкідників.