Для Т. Г. Шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi. Крiпацька неволя – це доля рiдної матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрi, Ярини, Марiї – голубок молодих, у яких "коси в наймах побiлiють", це трагiчна доля його першої трепетної любовi – Оксани Коваленко, доля всiх нещасних жiнок, що "нiмi на панщину iдуть i дiточок своїх ведуть". Т. Г. Шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ'я. Вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.
Клени, осокори і берези вже викинули клейкі листочки - ОЧР доповнює речення, виступає означенням. Якщо речення звучало так "Дерева вже викинули клейкі листочки", то не вистачало би доповнюваності, а так, ОЧР уточняє які дерева
Гори вкриваються позолотою й блиском - ОЧР тут виконує головну роль. Якщо не було б ОЧР, то б речення б не було, адже зістанеться "Гори вкриваються...". Не вистачатиме питань "Чим?, Як? і т.д"
Обруч котився попід парканами, попід кущами - знову таки ж, ОЧР доповнює речення. Так, могло б бути речення "Обруч котився...", і все! Але ОЧР, уточнює речення, і відповідає "де він котився?"
Объяснение:
Удачі
М'який знак не вживаємо. Після р у кінці складу. Після н, перед ж, ч, ш, щ та суфіксами ств(о), ськ(ий). Після губних б, п, в, м, ф у кінці слова та після йо. Після шиплячих ж, ч, ш, щ, дж у кінці слова. Між подовженими приголосними. В українських прізвищах після д, н, т перед суфіксами ченк(о), чук, чишин.Між приголосними, первий з яких пом'якшується під впливом наступного. У буквосполученнях лиц, лч, нц, нч, зк, ск (не є суфіксами); алн(о), илн(о). Після кінцевого ц в іменниках іншомовного походження чол.роду, а також у коротких словах звуконаслідуваннях.