Життєвий шлях людини поділяють на чотири періоди: дитинство, юність, зрілість і старість. Та найщасливішими, найрадіснішими все ж таки є спогади про дитячі роки. Пізніше ми вчимося у середній і старшій школі, у якій дуже цікаво.
Про перші наші несміливі кроки, перші слова, нам розповідають наші батьки. Потім з'являються перші друзі... Згодом - дитячий садочок, де все таке цікаве і чудове.
Та настає момент, коли ми стаємо школярами. Перший раз у перший класс в ЗОШ №2 ! Чудова мить, щасливі посмішки, і поряд наша перша вчителька. Нам дуже-дуже пощастило, що першою нашою вчителькою стала саме Грищук Олена Борисівна. Тоді , в 2001 році, саме вона завела малих і несміливих дітлахів у клас, посадила за парти та провела перший в нашому житті урок, на якому ми святкували День народження 1-А класу. Які ж ми були смішні: перші наші карлючки, які ми гордовито називали буквами, перші прочитані несміливим голосом склади.. Та все це ми здолали під чітким керівництвом нашої вчительки. Вона дійсно стала нашою другою мамою. Саме до неї ми прибігали, щоб поділитись своїми першими досягненнями, чи отримати підтримку при перших невдачах.
Але минули ці щасливі дитячі роки і ми пішли у середню школу, де у нас появилася третя мама – це Місюра Марія Євстафіївна! Ми ще зовсім маленькі, до кінця не розуміли куди попали,що робити, але вона нам допомагала. З роками ми дорослішали, мужніли, переборювали труднощі ,мали певні досягнення у навчанні та творчості. І всюди ми разом - наша дружня сім’я!
Ось і пройшли роки навчання у середній школі і ми здали перші екзамени у своєму житті! Багато учнів пішли в училища, коледжі, а інші продовжили своє навчання у старшій школі.Навчаючись, ми почали задумуватись про майбутнє, закохуватись, розчаровуватись…
На даний час я уже закінчую 11 клас. Сумно йти, розлучатись з друзями, вчителями, безтурботним життям. У мене багато позитивних спогадів про шкільні роки і це чудово! Надіюсь, наша дружба, яка зміцнилась у старших класах, залишиться і надалі. І на зустрічі випускників буду рада бачити всіх колишніх однокласників і вчителів!
Скоро пролунає останній дзвоник. Хай буде він у кожному серці радісним, додасть віри в свої сили і щасливий завтрашній день.
Спершу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні зими. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.