Конвалія - одна з перших весняних квіток . Ця невибаглива рослинка - маленька та скромна. Вона має два великі різьблені листочки темно-зеленого колору. Квіточки - білі, нiжнi і тендітні, схожі на маленькі дзвіночки зібрані в довгу китицю. Вони несуть чарівний весняний запах. Конвалія здавна є символом щедрості, душевної відкритості й вищої довірливості, а тому вона дуже вразлива до стороннього впливу. Через це конвалія водночас виражає життєву беззахисність. Цим вона стверджує, що ніжна і відкрита краса потребує покровительства, а без нього - гине...
Як чиста весняна квітка, символізує також пробудження природи, а з цим - дівочу чистоту й скромність. Вона - емблема непорочної Діви Марії.
Драматична поема складається з 5 дій. Зображуються 30-ті роки XI століття у Києві. Править Ярослав Мудрий. Він і стає головним героєм поеми. Крім нього, героями поеми є дружина Ярослава Мудрого Інгігерда-Ірина, діти — Єлизавета, Анна, Володимир, норвезький витязь Гаральд, Микита, монах Сильвестр, жителі Києва Журейко і Милуша.
В образі Ярослава Мудрого втілений ідеал мудрого правителя, що в усіх справах керується державним розумом та вимогами майбутнього. Він карає посадника Коснятина за те, що той сіє сварки по руській землі.
Князь же прагне єдності між князями. Він прагне зберегти могутність Київської Русі. Ті ж державні інтереси змушують його віддати доньку Єлизавету за норвезького витязя Гаральда, хоча вона і не хоче кидати рідну землю. Але такі шлюби зміцнюють силу держави.
Своїй дружині князь Ярослав не прощає спроби підняти заколот проти чоловіка і відправляє її до монастиря.
Сам же він, хоч уже й немолодий, стає на захист рідної землі під час нападу печенігів. Поряд з таким розумним та могутнім володарем змінюється і вдача Інгігерди, яка теж переймається патріотичними почуттями.
Микита приїжджає до Києва, щоб помститися за свого батька Коснятина, якого Ярослав наказав кинути до темниці. Але він не квапиться з помстою, спочатку хоче зрозуміти Ярослава. Микита бачить розум та справедливість володаря і прощає його, чим викликає гнів земляків-новгородців. Хлопець працює переписувачем у княжому теремі і закохується в Єлизавету. Та дівчині судилося вийти заміж за чужоземця і поїхати з країни.
Звістка про смерть батька знову навертає Микиту на думку про помсту. Він іде з Києва, мандрує світом, потрапляє до Норвегії, звідки привозить молитовник своєї коханої, яка не змогла жити у чужій стороні.
У боротьбі з печенігами Микита гине.
Патріотами рідної землі є також Милуша і Журейко — двоє закоханих. Уперше вони з’являються на сцені, коли Журейко приходить до Ярослава вимагати справедливості. Варяг Турвальд убив брата Милуші, що обороняв сестру, яку воїн хотів скривдити. Журейко вимагає покарання. Але Ярослав, керуючись інтересами державни, відпускає варяга. Журейко сам карає злочинця і тікає з Києва. Повертається він для того, щоб забрати з собою Милушу, але дізнається про змову проти князя і поспішає його попередити. Тепер він наживає собі інших ворогів, хоч і помилуваний князем. Журейко знову змушений тікати. Він кличе з собою Милушу, та дівчина воліє залишатися на рідній стороні.
Тільки втративши кохану, Журейко вирушає з Києва, щоб під час нападу печенігів привести у рідне місто новгородців.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Драматична поема "Ярослав Мудрий" сповнена почуття патріотизму, яким наділені всі головні герої твору.
Ярослава Мудрого зображено державним діячем з холодною, розсудливою головою та добрим серцем. Він вірить у великі можливості своєї держави і свого народу. Але іноді образ його подається надто ідеалізовано, що позбавлено звичайної життєвої логіки.
Якщо ви це мали на увазі
Молочних
Книжний