Объяснение:В останні роки дедалі частіше в наших засобах масової інформації, у публіцистиці поняттю «інтелігенція» протиставляється поняття «інтелектуал». Проводиться думка, що інтелігенція рухається до свого природного кінця, оскільки саме поняття втратило реальне значення й перетворилося на свого роду мовну «декоративну прикрасу», котра не має соціального смислу. Інтелігенція виконала свою функцію — до народу вийти з пітьми й рабства і тепер може й повинна разом із цим народом робити те, що й декларувалося: працювати на спільне благо за спеціальністю. Згідно з такою логікою суспільству сьогодні потрібні середній клас, нормальні закони, економічна стабільність, а не інтелігенція, що втратила своє практичне значення й «відійшла» як фактичний носій особистісної свідомості. Невже суспільство остаточно перетворилося на суму технологій, про яку попереджав польський письменник С.Лем? І вже совість, обов’язок, думання про народ поступилися місцем капіталу, бізнесу, боротьбі за власність? Невже вичерпали себе ідейні шукання, релігійне подвижництво, відповідальність за долю країни та її подальший розвиток?
Безперечно, наша економізована епоха, «огрошовлені» господарство і культура вносять корективи у світогляд, у ціннісні орієнтири, що змушує кожну мислячу людину переглядати своє ставлення до дійсності. Але чи не занадто різко ми інколи розлучаємося з тим, що тривалий час плідно працювало на суспільство, на формування нації, на її культуру? Звичайно, сучасні інноваційні підходи до осмислення нових реалій суспільного буття змушують критично ставитися до старих методів праці, догматизму, забобонів, примітивізму, віджилих ідей і цінностей, снобізму у ставленні до звичайної, без «статусу», людини. Проте є речі, котрі назавжди залишаються в житті народу, без яких він не може існувати, — мораль, історія, культура, мова, духовність. Творцем і носієм цього надбання була і є інтелігенція. Історія тільки підтверджує й увиразнює її визначальну роль у становленні і формуванні нашої держави. У чому вона полягає? І народ, і влада не можуть існувати без держави, яка об’єднує націю. У свою чергу держава не може жити без національної ідеї. Нехай навіть сформульованої загально, але яку всі члени суспільства розуміють більш чи менш однаково. Можна пропонувати й розробляти різні форми держави і різн реалізації національної ідеї як ідеї державності. Але найбільш міцною є держава національна або та, яка вважає себе такою. Тут слово «нація» виступає не в етнічному значенні, а в тому, в якому цей термін вживає Організація Об’єднаних Націй, тобто в значенні певної державної єдності, як синонім слова «держава».
