В історії кожного народу є такі героїчні сторінки, про які ми просто не маємо морального права забути та до яких повертаємось навіть і після кількох століть, оспівуючи у творах. Саме так сталось і з письменником Фрідріхом Шиллером. На початку 19 століття він починає розроблювати тему повстання швейцарців про австрійського гноблення у 13 столітті. Основною ідеєю твору, який він написав за мотивами цього історичного факту, є саме ідея свободи. «Вільгельм Телль», який, за думкою багатьох дослідників творчості Шиллера та літературознавців, є вершиною творчості митця, у найнаочніший б показує, що значить для людини свобода і на що вона здатна піти, аби лише здобути цю свободу.
У п’єсі показана національно-визвольна боротьба швейцарського народу, їх об’єднання заради спільної мети, народний рух за свободу та справедливість. Це твір-пересторога та твір-настанова. На початку 19 століття Німеччина була феодально-роздробленою та духовно роз’єднаною, тож аби згуртувати народ, аби застерегти його від помилок минулого, Шиллер і пише цей твір.
Що ж значить для людини свобода? Пригноблена людина не може жити повним життям, не може радіти тим простим речам, які роблять нас щасливими. Ти мусиш коритись наказам (навіть якщо вони безглузді, а люди, що віддають їх – геть позбавлені клепки), ти не можеш захистити себе та свою родину (наказ стріляти у яблуко на голові сина, який отримує Вільгельм Телль), ти кожної миті наче на волосині…
Що означає для людини свобода? Коли головні герої твору вирішують скинути диктаторську владу, вони відразу ж стають молодшими на кілька років та набагато щасливішими, бо перед ними з’являється проблиск надії. Свобода для них набагато важливіша і за дім, який дехто з них ладен спалити, аби лише не залишати його ворогу, і за чвари, адже коли йдеться про свободу народу, то відразу ж забуваєш про всі ті дрібні сварки із сусідами та приятелями…
Розумієте, спільне прагнення до свободи об’єднує, воно робить людей сильнішими устократ, тому коли герої твору це врешті усвідомлюють, то їх вже не зупинити. Вони йдуть до своєї мети, прямують до свободи.
Що ж значить для людини свобода? Це те, без чого вона просто не може прожити!
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!