Життя занадто коротке, що б прокидатися вранці з жалем. Так що люби тих, хто ставиться до тебе добре, прощай тих, хто не правий, і вір, що все відбувається не випадково.Щоб стати щасливим, треба позбутися від усього зайвого. Від зайвих речей, зайвої метушні, а найголовніше, — від зайвих думок.Якщо ти будеш робити навіть маленькі кроки, навіть просто спроби, завтра ти будеш дальше від тих, хто нічого не зробив.Життя коротке. Не витрачай його на смуток. Будь тим, хто ти є, будь щасливий, будь вільний, будь тим, ким тобі хотілося б бути.Ніхто тебе не навчить жити. Світ не ідеальний, і не сподівайся, що коли-небудь він таким стане. Він такий, який є, а як у ньому жити - вирішувати тобі.
Мої життєві орієнтири Кожна людина має свої життєві орієнтири, тобто до чогось прагне і чимось при цьому керується. Я вважаю, що найважливішим життєвим орієнтиром для людини є дотримання правил моралі. Дуже важливо мати цілі і йти до них, але не "по трупах", не "по головах" інших людей. Як на мене, бути цивілізованою людиною дуже важливо. Бо тільки цивілізована і моральна людина може вдало спілкуватися з іншими людьми, налагоджувати міцні стосунки. Коли людина тримає обіцянки та поважає інших, має добру репутацію, то їй і живеться краще. А черстві егоїсти рано чи пізно залишаться на самоті. Наше сучасне суспільство таке, що людині потрібно співпрацювати та співіснувати з багатьма людьми, і тільки таким чином можна досягти життєвих цілей. Вчитися, працювати, створити сім'ю, ростити дітей - все це людина може тільки постійно спілкуючись з людьми. Таким чином, я вважаю, що найголовніше - це дотримуватися моралі, тобто правил цивілізованонго співіснування людей у групах та суспільстві в цілому.
1.Ідуть од шахти шахтарі, а даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сосюра) 2.Грає листя на веснянім сонці, а в душі печаль, як небеса; він росте й співає яворонці, і згорає від сльози роса (Д. Павличко) 3.Коли вона проснулась, на столі вже горіла свічка,в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ… (О. Гончар) 4.Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїськоні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель [чути], і не сиділося старому, не їлася йомусаламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце (Г. Тютюнник)
