Я вважаю, що відпочинок є не маловажливим для людини. Всі ми потребуємо своєрідного релаксу повсякчас.Це надає змогу працювати працювати більш старанніше в пориві творчої наснаги та фізичних сил.
На мою думку, відпочинок має бути не тільки для тіла, але й для душі. Ми повинні звільняти мозок від негативних емоцій, даремних знань та іншого душевного безладу. Для когось це прогулянка по скверикам з кращим другом, для когось самотній вечір з улюбленою книгою, для когось вихід на природу з батьками. Кожний з нас індивідуальний, а отже і вподобання теж різноманітні.По-перше, це піднімить настрій та підбадьорить вас у вихорі буденних днів. По-друге, відпочинок має позитивний вплив на фізиологічний стан здоров*я. Однак слід відрізняти звичайні лінощі та потребу в релаксі. Нарешті, є люди, які зловживають вільним часом ціленапрямлено, забуваючи про власні обов*язки.
Отже, ми дійшли висновку, що відпочинок має невід*ємне в значення в житті кожного з нас. Таким чином, він несе задоволення і користь водночас.
Як я зустрів свого друга?
Мої матуся та тато казали часто про своїх друзів: "Ми з ними пуд солі з'їли". Я розумів, що цей вираз говорить про те, що мої батьки разом зі своїми друзями були у різних складних ситуаціях і залишилися після цього в гарних стосунках. Мені здавалося, що друзями можна бути і без "поїдання солі".
Але одного разу я зрозумів, чому мої батьки називали таких друзів справжніми.
Діло було так. Був самий звичайний день, котрий ничим не відрізнявся від інших днів, коли ти з ранку прокидаєшься та йдешь до школи, вчишься, додому та знов вчишься... Такий собі звичайний день. Так було і цього разу. Коли закінчилися уроки, мені мій приятель Сергій запропонував разом йти додому. Ми часто так робили, коли уроки у нас закінчувалися в один час. Для мене це було зручно, тому що по дорозі було весело, ми йшли, розмовляли, сміялися. Але цього разу, ледь ми відійшли від школи, нас зупинили декілька хлопців та почали затівати сварку, але, мабуть, не подобався із нас двох цим хлопцям лише я, і вони запропонували моєму другові йти своєю дорогою, лишивши мене з ними. Сергій нікуди не пішов, став поруч зі мною і сказав, що він не кидає своїх друзів у біді. Нам тоді не довелося дратися, тому що хлопців розігнав сусід, котрий проходив поруч. Але в той час, коли Сергій мене не залишив самого, а став поруч, я зрозумів, що зустрів справжнього друга, з котрим ми вже з'їли малесенький горшик солі. Тепер я розумію батьків, коли вони на моє смішне питання, як вони зрозуміли, що поруч з ними ті, з ким треба їсти соль, відповідали, що мені душа сама підкаже, коли я зустріну справжнього друга. От моя душа тоді з п'яток і підказала мені про Сергія...
Тільки-но сходить сніг навесні, до життя пробуджуються одні з найулюбленіших дерев, що ростуть у наших краях. Вони прикрашають вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. Вони ростуть майже скрізь. Це берези.
Весна ще не запанувала у світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. Це гарне дерево після зимового сну готується до нової пори.
Спершу набухають яскраво-зелені березові бруньки. Потім вони розкриваються у клейкі запашні листочки. Я обожнюю їхній запах після запахів зими та сирості – адже це справжній аромат весни та життя! Спершу ці листочки маленькі та схожі на сердечка. Поволі вони стають більше та одягають білокоре деревце у шати свіжої зелені. Тоді дерево прикрашає себе ще і пахучими світло-зеленими сережками.
Бувають берези із сірою корою, навіть із чорною. Наука каже, що видів цього дерева у світі зустрічається біля ста сорока. Але найгарніша – це біла береза. Навесні вона нагадує тоненьку юну дівчину. Гнучка берізка наче вдягнена у сліпучо-біле вбрання, подекуди з чорними смугами. А зверху ще й яскраво-зелений плащ накинутий. До того ж ця красуня одягає сережки.
Берізки навесні дарують нам, окрім насолоди своєю красою, ще одну цінну річ. Це березовий сік, який дуже корисно пити, особливо дітям. Лісничі вміють зібрати цей цілющий напій обережно, щоб зайвий раз не зашкодити дереву. Але деякі «збирачі» роблять це жорстоко, полишають на дереві надрізи, наче відкриті рани, з яких даремно тече сік. Не можна такого робити, берізки треба берегти. І тоді кожної весни красуні в сережках будуть радувати нас своїми стрункими постатями, свіжими ароматами та, у разі потреби, живильним напоєм.