Хома і Пилип, вилізши з налитох щедрою літньою зливою ковбані, уляглися на теплій землі, підставили замурзані животи під ласкаве сонечко. Уляглися і почали мріяти. «От би знайти діамант» — обізвався «археолог» Пилип. «Або й два!» — палко підтримав приятеля Хома. На пошуки того дорогоцінного каменя й вирушили Хома і Пилип, та їхні товариші. Хоч вони не знайшли діаманта, зате побували в багатьох цікавих місцях лісостепового краю, пережили чимало пригод.
Надзвичайно цікава книжка! Хто говорить, що вона не цікава, - обмежена людина! Пошуки скарбів, подорожі, пригоди... завжди приваблювали й приваблюватимуть усіх! Отримав максимальне задоволення не лише я, але й діти! А не отримати його було неможливо! Дуже добре, що такий шедевр запропонували в школі нашим дітям! Абсолютно актуальний твір!
Пригодницько-шкільна повість, написана у 1962 році, надзвичайно далека від проблем і турбот сучасних підлітків. Хто коли востаннє бачив, щоб 13-14-річних дітей хвилювали пошуки примарних скарбів? Та й перебування їх надворі суттєво скоротилося. Майже повністю туристично-краєзнавчу діяльність сьогодні витіснили гаджети. Отож, історія однієї експедиції (а якщо точніше, то навіть двох) сповнена романтики. Тут вам і перше кохання, й пошуки себе, та врешті й пошуки коштовностей. Але матеріал, імена героїв, пригоди, із яких за принципом нанизування складається ціла історія, суцільний настрій твору катастрофічно застаріли. Як на мене, не варто було б пропонувати цю повістю для текстуального вивчення у школі.
Объяснение:
Надіюся що допоміг
Відповідь:
Пояснення:
Цвіте земля, задивлена в свободу. Омиті росами квітки розтулюють повіки. Послухай, як трава росте, напоєна дощами. Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку. Досвітковий туман, білий, густий, починав рідшати. Овіяна степовими вітрами, стоїть на березі лиману хатина. Морозний сніг, блискучий та легкий, падає на серце прямо. У глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої мли, тіснились кам'яні громади. Любові сповнений до дна, я вам щедрую, добрі люди. Приголомшені, вони підійшли до перил моста.
Виділено жирним відокремлені означення, просто підкреслено граматичну основу.
Люди бувають різними, зустрічаються іноді і такі, яких взагалі важко назвати людиною. Для мене людина – це в першу чергу той, хто слухає свою совість, хто намагається зберегти свою гідність навіть у самих тяжких випадках. Всіх нас з дитинства вчать хорошим рисам характеру. Наприклад, чесність та вірність. Тут я повністю погоджуюся, з чесними людьми приємніше спілкуватися. Вірність, на мою думку, це взагалі найважливіша якість. Без вірності людина ніколи не зможе мати гідних друзів та щасливу родину. Можна ще довго перераховувати хороші якості людей, такі як дружелюбність, відповідальність, почуття обов’язку, цілеспрямованість та інші. Кожна людина сама обирає свій подальший шлях, на це впливає виховання в сім’ї, оточення друзів та знайомих, освіта та індивідуальне прагнення до розвитку чи навпаки.
Я вважаю, що мені пощастило. В моїй родині нема місця для поганих якостей. Мене завжди вчили поважати старших, жити по совісті та нести відповідальність за свої вчинки. Щоб стати справжньою людиною я намагаюсь гарно вчитися, брати приклад тільки з хороших людей, допомагати всім, кому потрібна моя до Я хочу бути вірним другом, а в майбутньому мати щасливу сім’ю та навчити своїх дітей тому, чому вчили і мене.
Справжня людина в будь-якій ситуації залишиться людиною, і в робочому колективі, і в сімейних відносинах, і по відношенню к природі та своєму суспільству в цілому.