Весна-початок частих дощів, тепла, квітів та кінець навчання. На деревах з'являються бруньки, у повітрі пахне свіжістю. Весною по ранках ще холодно, а вдень коли пригріє сонце стає тепло. Усі радіють першій зелені. Усе зелене, кольорове, не таке як взимку. Погоді весною, говорять довіряти не можна! Ось ніби й тепло, але можна з легкістю захворіти. Птахи навесні додому повертаються, все стає на свої місця. Весна моя улюблена пора року, тому що оживає природа та день стає довшим. (Все фантазії більше не хватає)
Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер. Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням. Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу. — На жаль, Наталю, я не зможу тобі до у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога. Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання. Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати. Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним. Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його. Мама приїхала, коли подруги смакували тортом. — Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама. Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення. — Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла! Мама притулила Наталю до себе і поцілувала. Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами. Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання.
Довкілля — наше природне оточення. Від забруднення воно страждає і хворіє: погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити, люди повинні зберегти природу Землі. Про охорону природи дбає наша держава - Україна. Заводи і фабрики переобладнують так, щоб вони не забруднювали повітря, воду і ґрунт. Для збереження куточків незайманої природи створено заповідники. Там заборонено вирубувати дерева, кущі, збирати й витоптувати трав'янисті рослини. Не дозволяється полювати на звірів, птахів, ловити рибу, метеликів, інших тварин. У заповідниках охороняють рослини і тварин, яких у природі залишилося дуже мало, їх називають рідкісними, або зникаючими. Усі вони занесені до Червоної книги України. Пам'ятай! Дбати про природу повинна не тільки держава, а й кожна людина.
Весна моя улюблена пора року, тому що оживає природа та день стає довшим. (Все фантазії більше не хватає)