Казка про друзів Жили якось друзяки котик мурчик та песик крутько .Були вони найкращими друзями все робили разом. Спочатку між ними були негаразди але згодом все владналося. Сумно сидіти на одному місці той вирішили піти у похід. Довго блукали вони лісом у пошуках гарного місця для відпочинку.Але через деякий час знайшли дні...Неділі...Місяці...Та вирішили піти на полювання бо їжі не було.Але зненацька хтось їм кугнув.Мурчик та крутько перелякалися.То була чарівна квітка під назвою ,, Бажання".Ця квітка виповнювала 1 бажання кожного.Довго роздумували нерозлучні друзі що загадати.Тай вирішили. -Пере чарівна квітко чи не проти виконати наші бажання?-відповів крутько. -Авжеж, яке? -Ми хочемо багато їжі-відповіли в один голос котик та песик. Авжеж , тримайте Дякую А друге наше бажання. ..Чи не проти ви жити з нами? НІ ну тоді гайда додому
Друзяки прибирали за чарівною квіткою.А їй це подобалося. Відтоді влни жили у мирі та злагоді.
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
