- Слухай Іване! Я не розумію оті діалектизми. Не до - Максиме, діалектизми, це дуже просто. Ти читав правило? - Ну я, думав пізніше прочитати. - Максиме! Щоб зрозуміти щось нове, потрібно знати що ти вчиш. Тобі потрібно було прочитати правило, і ти знав би що таке діалектизми. - Але якщо я прочитаю правило, і все одно не зрозумію? Тоді, напевне, отримаю двійку з українскої мови, і мене покарають. - Не покарають, якщо ти гарно прочитаєш, а потім спитаєш у вчителя. - Ти думаєш? - Я впевнений. Тому що вивчати українську мову дуже цікаво, хоча б тим, що вона наша, рідна, українська. І кожна людина яке живе в Україні. - Напевно це так. Дякую тобі Іване. Тепер я буду більше старатися. Дякую. - Якщо ти чогось захочеш, то ти це обов'язково зробиш Максиме! Бувай.
Картина Феодосія Гуманюка дуже мене вразила. Постає питання: що саме припало мені до душі? Споглядаючи витвір, перед нами вимальовується образ вродливої дівчини. ЇЇ зовнішність є привабливою. Живописець змалював Марусю кароокою, з русявим волоссям. Білосніжна сорочка, червоне намисто та яскрава стрічка навколо голови вигладають дуже гармонійно. Поруч з нею зображені козаки, які йдуть захищати вітчизну під супроводом пісень цього прекрасного дівча. Мені сподобалась картина в цілому. Художник дуже природньо змалював дівчину, до найменших деталей. Вона виглядає дуже вродливою.
