Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.
Одного весняного ранку метелик вирішив трішки покружляти над полями, познайомитися з квітами.
Летить він тай й чує як хтось його кличе. Трішки знизившись, побачив, як ромашка з усмішкою поглянула на нього.
М- добрий день, чудова ромашка
Р- здрастуй ,метелик, я кожен день бачу як ти навколо мене порхаєш
М-так, весняні ранки чудові
Р-Я згодна, одна я тут ромашка виросла. навколо мене тільки трава, ох дуже ж мені скучно цілими днями стояти ні з ким не балакати!
М - Ромашко, а давай я до тебе кожен день буду залітати, і тебе трішки розвеселю, і мені так сумно не буду!
Р тобі, Метелику, ти мене врятував від нудьги. Але тобі вже час літіти додому сонечко промінчики піднімає, спекотний день сьогодні буде. Бувай!
М - Чекай мене на завтра, я обов'язково завітає до тебе.