-Привіт!-сказав Дмитрик(можеш підставити своє ім*я) -Привіт,друже!-відповів Олег. -Як школа? -Поведінка однокласників незадовільна ,- промовив Олег. -Чому?Все настільки погано?-запитав Дмитро. -Звісно,я б дарма цього не говорив.Дівчатка заздрять одне одному,хлопці злі. -Можливо,у них є позитивні риси,давай знайдемо у них щось хороше. -Добре,-хоробро відповів Олег. -У вас у класі панує щедрість,доброта? -Звичайно,кожен пригощає,-впевнено сказав Олег. -От,бачиш все не так тяжко.Ви довіряєте одне одному?-запитав Дмитро. -Безперечно,у хлопців і дівчат свої секрети.Ми бережемо їх. -Ви збираєте кошти або матеріальні речі на благодійні акції? -Так! -Це ще одна позитивна риса характеру-милосердя,добродушність,пояснив Дмитро. -Коли хтось впав,поранився або ж засмутився за оцінку-ми завжди допомагаємо,і морпльно й фізично. -Це взаємодо -Одного разу ми з класом поїхали на виставку картин.Затримався автобус,але всі чекали.Потім,ніхто навіть слова не промовив:,,Чому ж так довго?"-сказав Олег. -Це витримка й порядність.Тут все зрозуміло. Таку якість характеру не отримаєш у спадок. Її в людині батькам треба виховувати власним прикладом. -Оптимізм теж ,як риса характеру?-запитав Олег. -Безумовно.Люди, які ніколи не сумують і радуються кожному дню. На них хочеться рівнятися і бути такими, як вони,-сказав Дмитро -Оленка образилась на мене й не пробачила,але за декілька днів захотіла знову дружити.Вона правильно вчинила? -Без сумніву,що правильно.Потрібно вміти пробачати. -А що ж таке альтруїзм?Це негативна риса?-сказав Олег. -Ні!Це повний антипод егоїзму. Егоїсту ніколи не зрозуміти альтруїста, а ось альтруїст зрозуміє, вислухає, простить і навіть до -Зрозуміло!Все таки мої однокласники мужні,можуть підтримати,доброзичливі,щедрі,кмітливі,розумні й взаємоповажні. -Які б вони не були,вони все одно хороші,-переконав Дмитро. -Давай прощатись,бо вже четверта година.Потрібно поквапитись,-промовив Олег. -Бувай!Зустрінемось завтра. -Бувай!
Було це одного разу, в країні Української мови. Було в тій країні багато-багато мешканців. Про них знаю усі дітлахи. У самому центрі країни жили Підмет і Присудок. Жили вони у замку. Підмет як голова усіх, годині завжди пихатий, відкликувався на "хто?" і "що?". А присудок завжди за ним, як хвостик бігає і відкликується на "що робить підмет?". Кожен мешканець не дуже поважав присудка за його манери, а був він дуже пихатий, хоть і не займав високого місця. Замок у них був просто величезний, але все-таки його охороняли три могутніх охоронця. Першим із них був Означення, завжди зі всіма або узгоджувався або неузгоджувався. Також поважно відкликався на "який?", "чий?" і "котрий?". Другою була Обставина. Про неї я можу скласти цілий твір, тому що вона мала багато характерів, та відкликалася на багато питань. Третім був Додаток. Він мав дуже погані риси. Деколи він був прямий, а деколи непрямий і звісно як молодший брат Обставини відкликався на багато питань. Біля замку жили самостійні і службові частини мови, але найбільше із них виділялися два брата близнюка: дієприслівник і дієприкметник. Вони завжди були дуже неслухняними. Деколи дієприслівник маскувався під присудка, тому його частенько путали із ним, а його брат близнюк під означення. Коли дітлахи намагалися їх знайти, вони завжди або плутали їх або зовсім не могли найти. А одного разу сталося так, що коли один маленький хлопчик намагався їх знайти, вони сховалися настільки добре що він подумав що їх не існує. Дієприкметник і дієприслівник образилися, після чого їх сам підмет, який був дуже злим. Після цього випадку братики близнюки перестали ховатися, але їх до цих під важко знайти дітлахам. P.S. ору, что за задания пошли...мне такого в школе никогда не задавали)
Щасливий - радісний(синонім)
Щасливий - нещасливий(антонім)