Ще в дитячому садку я вперше почула чарівні звуки якогось музичного інструменту. Згодом я запам'ятала, що цей інструмент зветься фортепіано. А музика дедалі глибше входила в моє життя.
У нашій родині немає професійних музикантів, але всі дуже люблять співати. Я почала відвідувати музичну школу із семи років. Я дуже щаслива, бо пов'язала своє життя із цим чудовим мистецтвом. Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже саме в ній втілене все вічне, прекрасне, світле. У горі й у радості музика завжди з людьми.
Людвіг ван Бетховен — мій улюблений композитор. Саме завдяки його творчості класична музика досягла небачених вершин. Витончена мелодія "До Елізи" передає смуток і радість палкого кохання. Але, на жаль, кохана жінка не поділяє почуттів композитора, і тому мелодія примушує замислитися над швидкоплинністю життя. Бетховен, уже тяжко хворий, виношує багато задумів своїх останніх творів. Мене дуже приваблює, що ні злидні, ні хвороба, ні самотність не зламали волі цього композитора.
Коли я чую полонез польського композитора Михала Клеофаса Огіньського, мене охоплюють особливі почуття. Цей твір, який має назву "Прощання з Батьківщиною", начебто торкається якихось незнаних струн людської душі. Я ніби бачу образ Огіньського-вигнанця, який переживає нестерпний біль розлуки з рідною землею й водночас безмежно любить свою Польщу.
Фрідерік Шопен — другий мій улюблений польський композитор. Поляк за походженням, Шопен повинен був усе своє життя до самої смерті провести на чужині. У його мелодійних творах звучить сум за рідною землею, за батьківським домом, а також гострий біль, викликаний неможливістю повернутися в місця свого дитинства. Вальси Шопена зачаровують своєю щирою гармонійністю. Вони легкі, мелодійні, вишукані. Мабуть, саме тому вальси Шопена були й залишаються улюбленими танцювальними мелодіями.
Подобається мені й сучасна естрадна музика. Молоді українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному світі. Проте класична, так звана "серйозна" музика хвилює мене більше. Я люблю класику, тому що вона вміє заспокоїти, пробудити почуття прекрасного, подарувати хвилини непростих душевних переживань.
Я сприймаю класичну музику як щось високе, іноді загадкове, іноді незбагненне, але кожну мить таке живе й прекрасне. Саме тому я б хотіла займатися саме серйозною музикою. ( Якось так)
Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю.
Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість,...
вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства. Тож бережімо красу й чистоту рідної мови.
У нашій родині немає професійних музикантів, але всі дуже люблять співати. Я почала відвідувати музичну школу із семи років. Я дуже щаслива, бо пов'язала своє життя із цим чудовим мистецтвом. Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже саме в ній втілене все вічне, прекрасне, світле. У горі й у радості музика завжди з людьми.
Людвіг ван Бетховен — мій улюблений композитор. Саме завдяки його творчості класична музика досягла небачених вершин. Витончена мелодія "До Елізи" передає смуток і радість палкого кохання. Але, на жаль, кохана жінка не поділяє почуттів композитора, і тому мелодія примушує замислитися над швидкоплинністю життя. Бетховен, уже тяжко хворий, виношує багато задумів своїх останніх творів. Мене дуже приваблює, що ні злидні, ні хвороба, ні самотність не зламали волі цього композитора.
Коли я чую полонез польського композитора Михала Клеофаса Огіньського, мене охоплюють особливі почуття. Цей твір, який має назву "Прощання з Батьківщиною", начебто торкається якихось незнаних струн людської душі. Я ніби бачу образ Огіньського-вигнанця, який переживає нестерпний біль розлуки з рідною землею й водночас безмежно любить свою Польщу.
Фрідерік Шопен — другий мій улюблений польський композитор. Поляк за походженням, Шопен повинен був усе своє життя до самої смерті провести на чужині. У його мелодійних творах звучить сум за рідною землею, за батьківським домом, а також гострий біль, викликаний неможливістю повернутися в місця свого дитинства. Вальси Шопена зачаровують своєю щирою гармонійністю. Вони легкі, мелодійні, вишукані. Мабуть, саме тому вальси Шопена були й залишаються улюбленими танцювальними мелодіями.
Подобається мені й сучасна естрадна музика. Молоді українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному світі. Проте класична, так звана "серйозна" музика хвилює мене більше. Я люблю класику, тому що вона вміє заспокоїти, пробудити почуття прекрасного, подарувати хвилини непростих душевних переживань.
Я сприймаю класичну музику як щось високе, іноді загадкове, іноді незбагненне, але кожну мить таке живе й прекрасне. Саме тому я б хотіла займатися саме серйозною музикою. ( Якось так)