Я знаю: батьки подумки зі мною. Прекрасна погода мене звеселяє; сонечко яскраво світить; дощик дрібно накрапає; люди весело гуляють. А я всміхнулася — життя заговорилрюо знов.
Скласти невеликий нарис про зиму із використанням безсполучникових складних речень пропоную так:
Минула осінь, почалась зима. (БСР) Сонечко світить далеко від землі, щедро сипле сніг. (БСР) Дерева стоять в білих шубках, все навколо блищить від снігу.(БСР) Пташки, собаки та кошенята шукають притулку біля людей. Від холоду потерпають всі. Лише дітвора радіє зимі та весело проводить час. Взимку у наших краях чимало погод: сіє, віє, мете, гуде. (БСР) Ось яка різноманітна зима-чарівниця!
Душа болить за рідну Україну Я - українець, і я - патріот України. Але це не означає, що я вважаю Україну якимось раєм на землі. Звісно, ні: для мене особисто бути патріотом - це любити рідну країну і при цьому бачити всі її недоліки. Як на мене, люди зможуть змінити життя на краще тільки тоді, коли в них душа болить за рідну Україну. В мене душа теж болить. Болить тому, що вже чотири роки проти моєї Батьківщини ведеться неоголошена війна. Багато людей вже постраждало: хтось втратив рідних та близьких, комусь довелося лишити домівки та переїати, залишаючи позаду налагоджене стабільне життя. Душа болить, коли бачиш, що у країні перманентна економічна криза, і більшість людей ледве-ледве зводить кінці з кінцями, навіть ті, хто працює. А що ж говорити про соціально незахищені верстви населення - інвалідів, пенсіонерів, багатодітні родини? Вони зараз не живуть, а намагаються вижити. І все ж таки я сподіваюсь, що колись Україна вирішить всі ці проблеми, за які зараз болить душа. І наша Батьківщина перетвориться на цивілізовану, економічно розвинену країну.
Прекрасна погода мене звеселяє; сонечко яскраво світить; дощик дрібно накрапає; люди весело гуляють.
А я всміхнулася — життя заговорилрюо знов.