Той відкинув лук і, ПРИЧАЇВШИСЯ за виваленим коренем, ухопив обіруч свій важкий топір і, коли медвідь, МАЦАЮЧИ, добирався до знайомої собі щілини, він з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква.
І коли часом стара бабуся, СИДЯЧИ в запічку та ПРЯДУЧИ грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-песиголовців і про тухольського ватажка Беркута,— діти слухають тривожно, в їх сивих оченятах блискотять сльози.
А коли скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, ЗІТХАЮЧИ, шепчуть: "Ах, яка ж то красна байка!"
Тухольські громадяни, ВИДЯЧИ її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, ПОГОВОРЮЮЧИ.
Боярські слуги від півночі звивалися, ПРИГОТОВЛЯЮЧИ для гостей їду на цілий день, НАПОВНЮЮЧИ шипучим медом і яблучником подорожні боклаги.
Той відкинув лук і, ПРИЧАЇВШИСЯ за виваленим коренем, ухопив обіруч свій важкий топір і, коли медвідь, МАЦАЮЧИ, добирався до знайомої собі щілини, він з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква.
І коли часом стара бабуся, СИДЯЧИ в запічку та ПРЯДУЧИ грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-песиголовців і про тухольського ватажка Беркута,— діти слухають тривожно, в їх сивих оченятах блискотять сльози.
А коли скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, ЗІТХАЮЧИ, шепчуть: "Ах, яка ж то красна байка!"
Тухольські громадяни, ВИДЯЧИ її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, ПОГОВОРЮЮЧИ.
Боярські слуги від півночі звивалися, ПРИГОТОВЛЯЮЧИ для гостей їду на цілий день, НАПОВНЮЮЧИ шипучим медом і яблучником подорожні боклаги.
Останнім часом в Україні багато перипетій щодо цієї дати:деякі вважають,що це день скорботи і пам"яті,адже війна не несе нічого доброго і те,що світ переміг Гітлера ніяк не може бути приводом для свята,бо загинули мільйони людей з обох сторін,а людське життя не має ціни,дехто схильний до думки,що 9 травня-обов"язкове свято,тому що наші предки власною кров"ю вибороли наше майбутнє і не допустили рабства,отже ми маємо бути вдячними і святкувати момент "відродження".Але паралельно з існує і третя думка:9 травня-не зрозуміла світові дата,бо взяття Берліну закінчилося 8-го травня,а війна закінчилася лише у вересні.Особисто я не можу стверджувати чиє переконання є вірним.Але схиляюся до золотої середини і вважаю,що 9-травня має бути Днем скорботи і пам"яті та Днем перемоги над фашизмом,але святкувати цей день гучно і масштабно необхідності не бачу,бо набагато доречніше витратити кошти на до ветеранам,що подарували нам життя у вільній країні.Пам"ятайте цей день,я не можу точно відповісти про своє ставлення до 9-го травня,краще запитайте у ветеранів,що бачили війну на власні очі.