Лексика мови кожного народу, який розвивається (економічно, політично і т. ін., отже, й духовно), перебуває в стані більш чи менш суттєвих змін, не тільки соціально прогресивних, а й регресивних. На позначення тих явищ, реалій, предметів, які вже застаріли, становлять пережиток минулого, використовують архаїзми.
Архаїзми (грец. агсґіаіоз — старий, давній) — застарілі слова, сполучення слів, морфологічні форми слів і синтаксичні конструкції, які належать до пасивної лексики, використовуються зрідка з певною стилістичною, функціонально-виражальною метою.
У минулому теперішні архаїзми (серед них і історизми) сприймались як неологізми, вживалися більш чи менш активно. З часом певні колишні реалії та їх назви вийшли з активного вжитку, почали забуватись. Однак здебільшого вони збереглися. На позначення цих реалій з’явились нові, сучасні назви. Часто вони співіснують з колишніми, власне архаїзмами, які використовують зі стилістичною метою — для створення історичного мовного колориту.
Найчастіше виділяють такі групи архаїзмів (власне архаїзмів):
— лексичні архаїзми. Це різнокореневі застарілі слова-синоніми, які вже витіснено з ужитку: ланіти — щоки, десниця — права рука, грядущий — майбутній, ректи — говорити.
— словотвірні архаїзми: вой — воїн, велій — великий, миса — миска, пребути — бути.
— морфологічні архаїзми: гортанію — гортанню, паде — впаде.
— фонетичні архаїзми: вольний — вільний, глас — голос, піїт — поет, вражий — ворожий, сей — ц
б. Дарина поцікавилась, чи довго ще їй тут чекати.
№ 24. У которому реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки?
б. „А що, дітки? – питає бабуся. – Чого прийшли, мої соколята?” (Марко Вовчок)
№ 25. У якому реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки?
б. „Мотре, хто тобі купив таке гарне намисто?” – спитав Карпо (І. Нечуй-Левицький).