Потрібно скласти речення з фпазеологізмами 1 прийде коза до воза 2 жданками годувати 3передати куті меду 4 видно пана по халявах 5 кебету мати 6 чуба намяти
Кожен день ми ставимо перед собою якісь цілі, та намагаємося їх досягти. Ось вчора я сказав собі, що буду ходити на тренування до басейну 3 рази на тиждень, а раніше, що обов’язково запишуся на заняття по фортепіано. Ще я хочу мати ів з математики та навчитися кататися на ковзанах. Але як кажуть у народі «Хотіти не шкідливо!» . Як часто ми не досягаємо цілей, які ставимо перед собою? І що ж нам заважає їх досягати? Невпевненість у собі, лінь, слабка сила волі, характер, навколишні обставини? Насправді, існує багато різних причин, але найчастіше ми використовуємо їх скоріш для своїх же відговірок перед самими собою, а не для аналізування ситуації. Тому пропоную розглянути декілька практичних порад, які чітко кажуть, що потрібно робити. Перед собою потрібно ставити цілі, які ти можеш реально досягти, тобто ти сам віриш в те, що ти це зробиш, бо знаєш, що саме потрібно зробити. Наприклад, сказати собі: «Сьогодні я відпрацюю пенальті, а завтра попрацюю над грою в пас та прискоренням» – це набагато більше для досягнення цілі, ніж просто сказати «Я хочу добре грати у футбол» . Тим паче реалістичних та конкретних цілей легше дотримуватися, тому що ти бачиш рамки свого завдання і можеш точно відповісти на питання: «Чи зробив я сьогодні все для того, щоб наблизитися до своєї мети? » Для результату потрібен час. Для того щоб відчути якісь зміни потрібен час. Можливо це займе кілька місяців, а може і більше. Це тому що нашому мозку потрібен час для того, щоб звикнути до нової ідеї чи плану для досягнення цілі та й швидкі результати бувають дуже рідко. Потрібно запастися терпінням та просто працювати та отримувати від цього задоволення. Повторюй ціль. Повторюй свою мету кожного ранку для того, щоб нагадати собі, чого ти хочеш, і що повинен робити. Кожен раз коли ти повторюєш про себе чи вголос свою мету, ти заставляєш свій мозок та підсвідомість зосереджуватися на ній та шукати шляхи для її досягнення. Ти робиш це лише для себе. Мотивацію для досягнення цілі ти повинен знайти в собі. Тобто ти повинен знати, що ти робиш щось тому що ти цього хочеш, а не тому що хочеш комусь догодити. Буде важко залишатися мотивованим, якщо ти знаєш, що ти повинен робити щось, щоб комусь догодити. Перешкоди не означають поразки. Помилки – це невід’ємна частина шляху до мети. На помилках та невдачах потрібно вчитися та шукати нові шляхи. Невдачі бувають у кожного і лише від тебе залежить чи зупинить це тебе на шляху до досягнення результату. Тому пам’ятай всі помиляються, але це не означає поразки, тому повертайся до роботи та роби все можливе, для того, щоб досягти своєї мети. Отож не стій дій! Успіхів тобі!
Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. там вільно дихається, там легко й радісно жити. і не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі. рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя. рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. однак це не тільки ічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «вітчизна». у будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час. на мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина україни — встати на захист вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. в цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї батьківщини. з чого починається любов до рідного краю? я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю крає. якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити батьківщину — свою країну. я в цьому твердо переконана. любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі. кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни, адже це символ незалежності держави, його самобутності. навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти рідною мовою та не забувати її. також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції своєї країни. батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. любіть рідну землю — свій рідний край! рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. там вільно дихається, там легко й радісно жити. і не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі. рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя. рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. однак це не тільки ічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «вітчизна». у будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час. на мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина україни — встати на захист вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. в цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї батьківщини. з чого починається любов до рідного краю? я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю крає. якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити батьківщину — свою країну. я в цьому твердо переконана.
Як часто ми не досягаємо цілей, які ставимо перед собою? І що ж нам заважає їх досягати? Невпевненість у собі, лінь, слабка сила волі, характер, навколишні обставини?
Насправді, існує багато різних причин, але найчастіше ми використовуємо їх скоріш для своїх же відговірок перед самими собою, а не для аналізування ситуації. Тому пропоную розглянути декілька практичних порад, які чітко кажуть, що потрібно робити.
Перед собою потрібно ставити цілі, які ти можеш реально досягти, тобто ти сам віриш в те, що ти це зробиш, бо знаєш, що саме потрібно зробити. Наприклад, сказати собі: «Сьогодні я відпрацюю пенальті, а завтра попрацюю над грою в пас та прискоренням» – це набагато більше для досягнення цілі, ніж просто сказати «Я хочу добре грати у футбол» .
Тим паче реалістичних та конкретних цілей легше дотримуватися, тому що ти бачиш рамки свого завдання і можеш точно відповісти на питання: «Чи зробив я сьогодні все для того, щоб наблизитися до своєї мети? »
Для результату потрібен час. Для того щоб відчути якісь зміни потрібен час. Можливо це займе кілька місяців, а може і більше. Це тому що нашому мозку потрібен час для того, щоб звикнути до нової ідеї чи плану для досягнення цілі та й швидкі результати бувають дуже рідко. Потрібно запастися терпінням та просто працювати та отримувати від цього задоволення.
Повторюй ціль. Повторюй свою мету кожного ранку для того, щоб нагадати собі, чого ти хочеш, і що повинен робити. Кожен раз коли ти повторюєш про себе чи вголос свою мету, ти заставляєш свій мозок та підсвідомість зосереджуватися на ній та шукати шляхи для її досягнення.
Ти робиш це лише для себе. Мотивацію для досягнення цілі ти повинен знайти в собі. Тобто ти повинен знати, що ти робиш щось тому що ти цього хочеш, а не тому що хочеш комусь догодити. Буде важко залишатися мотивованим, якщо ти знаєш, що ти повинен робити щось, щоб комусь догодити.
Перешкоди не означають поразки. Помилки – це невід’ємна частина шляху до мети. На помилках та невдачах потрібно вчитися та шукати нові шляхи. Невдачі бувають у кожного і лише від тебе залежить чи зупинить це тебе на шляху до досягнення результату. Тому пам’ятай всі помиляються, але це не означає поразки, тому повертайся до роботи та роби все можливе, для того, щоб досягти своєї мети.
Отож не стій дій! Успіхів тобі!