1) Подані іменники поставте у форму Р. в. однини. Запишіть :
Інтернету, хокею, келиха, грому, розуму, тижня, ситцю, коледжу, паспорта, цементу, Криму, Харкова, комп'ютера, вересня, проспекту, долара, вокзалу, словника, табуна, майданчика.
2) Подані іменники поставте у форму Кл. в. однини. Запишіть :
Невістко, зоре, Дмитре, хлопче, Маргарито, князю Ігоре, бабусю Маріє Вікторівно, Тоню, кобзарю Олеже Максимовичу, брате Віталію, вчителю, товаришу, друже, шевче, стороже, кияни.
3) Виправте морфологічні помилки. Запишіть правильний варіант :
Шановна Вікторіє Іванівно, вибачте, що я пропустив навчання з фізики.
Протягом тижня мене мучив нежить і головний біль, тому я порадилась із лікарем Ігорем Юрійовичем.
На нас чекала довга путь : ми ходили стежками Тараса Шевченка, а потім стояли над кручею на Чернечій горі.
Бажаю успіхів у навчанні
Частки з іншими словами в реченні пишуться по-різному: найчастіше — окремо, рідше — через дефіс або разом.
Окремо від інших слів пишеться переважна більшість часток: зробив би, принеси ж, адже ж, як же бути, ось як, он куди, тільки так.
Проте в складі сполучників та інших часток вони не виділяються як частки і пишуться разом: адже, отже, аякже, таж, тож, отож, атож, теж, авжеж, щоб, якби, мовби, немовби, ніби, неначеб, неначебто, немовбито, нібито, тобто, цебто', але: коли б, коли б то, хоч би, але ж, бо ж, або ж, адже ж, отже ж.
Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.
Через дефіс пишуться частки -бо, -но, підсилювально-видільні -то, -от, -таки, словотвірні хтозна-, бозна-, казна-, чортзна-, будь-, -небудь, невідь-, іншомовна екс-: спухай-бо, принеси-ио, який-бо ти, тільки-но, якби-то, тому-то, отак-то, все-таки, зробив-таки, хтозна-коли, казна-хто, будь-який, сшьки-небудь, невідь-звідки, екс-чемпіон, екс-президент.
Проте ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою і словом є інше слово: казна-хто —казна з ким, будь-що — будь про що, принеси ж бо, якби
ж то, все ж таки;
б) якщо частка таки стоїть перед словом, яке вона підсилює: таки зробив, таки моя правда (але: моя-таки
правда).
пишуться частки аби-, де-, -сь, ні-, ані-, чи-, як-, чим-, що- з будь-якою частиною мови: абиякий, дехто, ко лись, ніщо, нізвідки, аніскільки, анітрохи, чималий, якнайкраще, якраз, чимдалі, чимскоріш, щоправда, щодуху, щоразу, іцо-року, щодо.
Проте ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою й словом є інше слово: абихто — аби до кого, дещо — де про що, ніхто — ні з ким, щогодини —
що дві години, щодня — що другого дня, щодень — що не день, щодо — що ж до;
б) якщо частка що стоїть після слова, до якого вона відноситься: тільки що, поки що, дарма що, хіба що, ледве що.
Крім того, слід мати на увазі, що є три різні частки то:
а) вказівна — пишеться окремо: Дівчинка, видимо, сама захотіла переконатися, чи то справді так, і заляпала бо
сими ніжками по долівці (Григорій Тютюнник);
б) підсилювальна — пишеться, як правило, через дефіс:
Отакий-то Перебендя, старий та химерний! Заспіває весільної, а на журбу зверне (Т. Шевченко);
в) словотвірна — пишеться разом: Кажуть, начебто араби перші вміли робити дзиґарі (М. Коцюбинський).
Про написання частки не з іменниками, прикметниками, дієсловами та прислівниками див. відповідні частини мови.
З числівниками, займенниками, прийменниками, сполуч никами, вигуками частка не пишеться окремо: не десять, не перший, не я, не наш, не весь, не цей, не при людях, не для слави, не без успіхів, не щоб до не ах який.
Але не пишеться разом у прийменнику незважаючи на і з займенниками неабиякий, неабихто.
