Певно, тут колись ішли запеклі бої. Як і завжди, сьогодні, працею ми зустрічаєм сонця схід. Ця звістка, очевидно, дуже вразила жінку. А хлібам колосистим, здається, немає кінця. мене хотів спіймати світ, але, на щастя, не спіймав. як на зло, почав накрапати дощ. здавалось, болотам не буде кінця. ми, власне кажучи, передбачали такий поворот подій. я його зустрічав вже не раз і не два, безперечно. народився дід тому сто років, отже мав старших ще батьків. людина, може, й не безсмертна, але безмежна
Уяви, моя люба, що першого ж ранку після твого від"їзду ми примудрилися проспати. Тато прокинувся тоді, коли йому вже треба було бути на роботі. А мене розбудив, коли в школі вже почався перший урок.
Я йому кажу: "Татусю, мене в школі будуть сварити за запізнення". А він: "А давай, синку, зробимо сьогодні собі вихідний". Я з ним радісно погодився. Ми поснідали яєчнею, сосисками, хлібом і кавою. До речі, було дуже смачно. За сніданком сперечалися: тато хотів піти на риболовлю, а я - у зоопарк. Я його переконав, що зоопарк цікавіше. Туди, мамусю, ми й пішли. Побачили всіх: ведмедиків, зміючок різних, тигрів, левів, верблюдів. Але найцікавіше було біля клітки з мавпочками. Знаєш, мам, вони такі непосидючі! День промайнув дуже швидко і цікаво. Мені сподобалось. А коли ти наступного разу поїдеш у відрядження, мамочко?