Пропоную скласти такий твір на тему "Яку людину можна вважати незалежною?": Незалежна людина – це та людина, на яку неможливо вплинути думкою іншої. Я вважаю, що така особистість самостійно керує своєю поведінкою та вчинками. Її думки не залежать від того, що подумає про неї оточення. Але чи завжди незалежність – добре? На мою думку, дуже незалежні люди інколи можуть не дослухатись корисної поради у потрібний момент та потім потрапити у халепу. Проте, звинувачувати така особистість буде тільки себе. Незалежність – приклад сильної волі, залізного характеру. Незалежна людина завжди розраховує лише на себе, проте це не означає, що вона є одинаком. Просто вона самостійна у своєму виборі та не бажає, щоб хтось приймав важливі рішення за неї. Інколи люди обирають легший шлях. Вони радо приймають вирішення власних проблем чужою рукою, а потім перестають бути відповідальними і за власні вчинки. Отже, незалежна людина – це та людина, що самостійно несе відповідальність за власні вчинки і робить все, що не зачіпає інтересів іншої особистості.
Багато снігу - багато хліба. Був уночі іній - вдень сніг не випаде. В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. В холод кожен молод. Взимку сонце крізь плач сміється. Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю. Держись, Хома, іде зима! До завірюхи треба кожуха. Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно. Зима з снігами-літо з хлібами. Зима засніжена - літо дощове. Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє. Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув Зимою деньок, як комарів носок. Зимою добре, а літом ще краще. Кільця довкола місяця - на сніг. ледащо, а їсти нема що. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - Лютий воду відпускає, а березень підбирає. Місяць лютий гостро крутий. Місяць лютий спитає чи взутий, Мороз - аж іскри сипляться. Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. Синиця пищить - зиму віщить. Січень не так січе, як у вуха пече. Сонце блищить, а мороз тріщить. Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би. Такий мороз, аж зорі скачуть. То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха. Як зазиміє, то й жаба оніміє. Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур. Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем. Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане. Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.
Стояв старий з молодою, як із ягодою; старий дідуга, Ізогнувся, як дуга.
Протиставлення:
Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!
Метафора:
ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте Мої молодості!
Звертання:
Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!
Антитеза: старий з молодою; ти все спиш, а я плачу.
Звуконаслідування: кахи-кахи; хи-хи.