-Яка ж я гарна! Просто красуня!
-Та хіба краса все вирішує? Ось я, сильний та всемогущий,а ще мене всі бояться.
-Тебе? Та тебе, мабуть , тільки миша злякається. Хіба ти страшний?
-Може і не страшний але мужній та дужий. А ось ти , що можеш? Тебе,що хтось боїться чи то тебе хтось злякається? Краси твоеї не достатньо щоб бути краще за мене.
-Так ти правий , але твоєї сили не достатньо щоб бути таким гарним, як я.
-І взагалі чого це ми сперечаємось кожен з нас гарний та сильний по своему. Хіба ось я зможу так цвісти?
-Ні, не зможеш.
-А ти зможеш так сильно та швидко дмухати?
-Ні, не зможу.
-Тоді давай жити мирно і допомагати друг другу стати кращім.
-Давай.
На мою думку, повинен.
Адже українознавство — це не тільки вареники, борщ та гопак на самодіяльній сцені. Це знання про наш народ, це пізнання історії, культури наших предків. Це єдність з попереднім поколінням українців, їх духовним світом. Українознавство — це знання історії України, її фольклору, літератури, мистецтва тощо.
Зневажаючи свій народ і його знання, нехтуючи його традиціями, не можливо почувати себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити її повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі справжню українську душу.
