Рідна мова — мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. Тому поняття рідної мови у всіх народів виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни, тобто рідна мова сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з головних джерел патріотичних почуттів, як рецептор духовно-емоціональної сфери людини. Максим Рильський писав: «Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови».
Скільки я себе пам’ятаю, стільки і дружу з (імя), якого всі друзі називають (імя). Мама кілька разів спробувала поправити нас: «Чому (імя)? Хоча б (імя)». Але залишалося звичне: «(імя)». Ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: (імя) на рік старший від мене. Ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. Правда, так було раніше. Зараз усі погодилися з цією дружбою. (імя) — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. Я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку Галю. Мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. Ще: Диня абсолютно не любить Читати і взагалі вчитися. Коли підходить час робити уроки, він може заплакати. Для нього що англійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. А взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. Ми обоє захоплюємося різними хімічними дослідами, найчастіше потай від дорослих. Одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у Дині. Йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «Швидку». У лікарні довго допитувалися: «Як це сталося?» І мій друг твердо відповідав: «Упав ненавмисно в багаття». Його дід жахливо злився: «Дивися, просто як на допиті». Але Диня стояв на своєму. Спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. Але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. А головне — Диня зумів довести, що він чудовий друг. Адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу.
Я люблю фантазувати. Дуже часто я уявляю, що маю магічні сили. Я хотів би вміти чаклувати. Тоді я б зціляв людей від важких хвороб. Така здібність до б всім людям на землі стати щасливішими! Якби я був чарівником, то хотів би мати чарівну паличку. Вона б допомагала мені переноситися в просторі. Тоді б я міг здійснити свою мрію - подорожувати світом. На жаль, я не чарівник, а ці здібності - лише моя фантазія. Але хто знає, наскільки швидко крокуватиме вперед наука? Можливо, через кілька десятиліть кожен з нас отримає свою чарівну паличку, що здійснить усі бажання.
