Веселка-диво природи.Великий мiст бажань переливается кольроми. Пам`ятаю,гуляла з подругою,лiтнiй дощ намочив нас с нiг до голови.Але той дощ теплий,приємний,радiсний.Коли закiвчився дощ,заховалися пухнастi,свIтло-бiлi хмаринки.Вишло сонечко.На небi з`явилася веселка. Усiми кольорами вона гралася у повiтрi.Це Боженька показував свою любовь до народу. Ми з подругою йшли додому i мрiяли.Я думаю,що веселка може виконовути бажання.Кожний колiр це бажання.Кожного разу,коли я бачу веселку я загадую бажання.Я щiро вiрю,що мої бажання здiйсняться.
Нещодавно у нашому дворі екскаватор випадково зачепив дерево і зламав його. Перед вікнами зробилося якось порожньо і незатишно. «Нічого, синку, — сказав тато. — Скоро ми посадимо тут молоденьке деревце». Тато нагадав мені, що пересаджувати дерева треба восени або навесні, коли дерево .ще спить. Адже завжди можна ненароком пошкодити його корені. Одного осіннього ранку, поки я ще спав, тато привіз маленький прутик з декількома гілочками. Коріння було дбайливо обгорнуте мішковиною. Після сніданку ми вибрали місце у дворі, працюючи по черзі, викопали досить глибоку яму. Тато старанно розпушив землю. Я обережно тримав саджанець, тато обережно обсипав землею його корені. Ми трохи вирівняли стовбур, досипали решту землі, зробили лунку. Потім я полив наше деревце. Тепер залишилось лише чекати.
Оснінь розмальовувала оселі овочами увесь сезон.