На життєвому шляху людини є злети і падіння і найбажаніші мрії завжди потребують клопіткої праці і зусиль для досягнення. Тому, на мою думку, не розумно впадати у відчай при кожному падінні. Кожен фініш - це по суті старт й існує навіть молодіжний вислів - "Іноді чорна смуга стає злітною", з яким я цілком погоджуюсь.
Відомий твір Михайла Коцюбинського " Intermezzo" є яскравим прикладом духовного відродження людини після падіння. Падіння у цьому сенсі має глибокий зміст морального занепаду душі героя під впливом міського життя. Ліричного героя охоплює втома і він не може знайти вихід із цього становища. Але на до приходить природа. Вона дає нові сили герою і він вже бадьоро починає наступний свій старт.
Багато прикладів ми також можемо знайти в історії нашого народу. Ви тільки подумайте скільки разів ми стояли на краю прірви! У нас були війни і повстання, жорстокі диктатори і голодомори. Але ми ж не здалися! Кожне випробування робило народ сильнішим і загартованішим, кожна невдача давала нові сили для продовження шляху... І ось результат: наше велика і квітуча держава, з стабільною економікою і розвинутою політикою.
Отже, кожне падіння - це новий крок, або іншими словами старт, до здійснення мрії. І я вважаю, що улюбленцем долі щастить бути не кожному і невдача загартовує людину на багато більше ніж успіх. І саме головне: вона вчить нас не допускати таких самих помилок у майбутньому.
Я думаю, що назва місяця "лютий" походить выд слова лютий, що означає "злий", "недобрий". Це місяць вітрів. Недарма кажуть: "Лютий-лютує, квітень-квітує". Про цей місяць у народі говорять також, що він найпідступніший-то сонечком пригріє, то морозом скує. Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи. Та він останній серед зимових місяців, і природа поступово починає готуватися до весни. Мабудь, тому й злиться лютий, що зимі приходить кінець. У народі говорять:"Лютий зиму на ніч замикає".
Все самые дорогие святыни названы и озарены именем матери, потому что с именем этим связано и само понятие жизнь.
Счастлив тот, кто с детства познал материнскую ласку и вырос под заботливым теплом и светом материнского взгляда.
У матери есть важная и ответственная обязанность – быть душой семьи, нести свет и тепло.
Мы в вечном, неоплатном долгу перед матерью, чья любовь сопровождает нас всю жизнь.
Поэтому любите, уважайте, берегите ее, не причиняйте матери боли своими словами и поступками. Отблагодарите ее за труды и заботу о вас, будьте добрыми, чуткими, отзывчивыми к ней. Постоянной заботы, внимания, сердечности, сочувствия, доброго слова ждет от вас мама.