Навесні пробуджується садок біля мого будинку.
Трава молодіє на очах, набирає зеленої сили. Усе навкруги звеселяє веселий щебет птахів. Вони повернулись із теплих країв. Більшість дерев вкриваються дрібним білим цвітом. Тільки грушка вносить рожеві барви у біле покривало. Ароматними квітковими пахощами наповнюється весняне повітря. У цю пору дбайливі господарі замалюють білилом частину стовбурів, щоб захистити дерева від шкідників. З трави піднімають свої голівки ранні квіти. Зеленими, білими, рожевими барвами та милою мелодією звеселяє нас весняний сад.
Дорогі друзі! Поговоримо сьогодні про таку досить цікаву групу лексики, як неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми як їх різновид. Варто наголосити, що неологізми в сучасній українській мові, на відміну від історизмів чи діалектизмів, – це слова, що «на видноті».
Вони часто «ріжуть вухо» слухачу завдяки своїй новизні, інакше кажучи, «незвичності». Більше того – значення неологізмів пересічному читачу – глядачу – слухачу частіше невідоме, зрідка – «частково прозоре».