Народився в с. Вербів Підгаєцького р-ну Тернопільської області в родині Василя та Анастасії Мізерних. Навчався у Рогатинській українській гімназії ім. Володимира Великого. Служив у Польській армії. Політичний в'язень в 1931-34 роках, навчання у Празі. Активний учасник товариства «Просвіта», «Пласту», член ОУН з 1937 р. В 1939 році — командир чоти «Карпатської Січі», учасник боїв в Карпатській Україні. Вояк Українського легіону (Військовий відділ націоналістів) в 1939. За дорученням ОУН з 1940 був окружним комендантом української поліції в Сяноку. На початку 1942 р. заарештований гестапо за зв'язок з ОУН, засуджений до смертної кари. 27 липня 1944 втікає з гестапівської тюрми у Кракові.
Після втечі з гестапо, йде до УПА, де отримує звання хорунжого і очолює перший курінь ВО «Сян», сформований в серпні 1944 на пограниччі Лемківщини і Бойківщини. Наприкінці серпня разом із своїм куренем «Рен» відправляється на вишкільний табір в Закарпаття. Керівником тієї школи був сам «Рен», а викладачами були «Лісовий», «Крісовий», «Жайворонок», «Олег» та інші. На початку вересня 1944 р. відбувся тригодинний бій з відступаючим угорським батальйоном (400 осіб) на Ужоцькому перевалі. Внаслідок бою, угорці підняли білий прапор і були повністю роззброєні повстанцями. Наприкінці вересня 1944 року, Мізерний отримав наказ рухатися в запілля Червоної Армії, уникаючи боїв із нею. 25 вересня курінь «Рена», разом із іншими повстанським підрозділами, рушили на схід в напрямку Станіслава, цей рейд увійшов в історію УПА, під назвою «Карпатський». В ніч з 17 на 18 жовтня 1944 року, курінь «Рена» здійснив напад на станицю НКВС в містечку Перегінську. Під час атаки загинуло двоє повстанців та кілька було поранено, дані про втрати ворога були засекречені. Наприкінці жовтня 1944 року Василь Мізерний отримав наказ повертатися разом зі своїм куренем в Західні Карпати на Лемківщину. В грудні 1944 року отримує звання поручика.
В листопаді 1945 Мізерного призначено командиром ТВ-26 "Лемко". Цей відділ відповідав за південно-східні райони Закерзоння, Перемишльський та Ярославський повіти. На території цього ТВ були два курені, — «Рена» та «Байди» і дві самостійні сотні «Лиса» і «Смирного». До куреня «Рена» входили сотні: «Стяга», «Гриня», «Бродича» і «Біра». До куреня «Байди» входили сотні: «Бурлаки», «Громенка», «Ластівки» і «Крилача». В січні 1946 року В. Мізерний отримав звання сотника. Брав участь в організації підстаршинської школи.
Влітку 1947 року в запеклих боях на чолі 3-х сотень пробивається на територію України. Протягом літа 1948 проходить спецвишкіл на Дрогобиччині. У 1949 р. за дорученням Головного військового штабу (ГВШ) УПА йде з матеріалами на Захід до ЗП УГВР. 24 серпня у сутичці з НКВД біля с. Либохора, Турківського району був важко поранений і щоб не здатися у полон застрелився. Підвищений до майора з датою смерті. В 1994 р. перепохований в с. Яблунів, Турківського району.
Нагороди
Згідно з Виказом відзначених УПА-Захід від 1.09.1946 р. поручник УПА, командир тактичного відтинку 26 «Лемко» Василь Мізерний – «Рен» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
Объяснение:
Відповідь:
твір опис пам'ятки адгрудя мартина Мізерного
« МАРТИН МІЗЕРНИЙ «РЕН» - КОМАНДИР УПА»
е фамільна спочивальня імператорської сім'ї, яку імператор наказав побудувати в 1614 році. Сам імператор помер через 4 роки після початку будівництва споруди. І був там похований, як справедливо підмітили історики в «могилі, що наскрізь продувалася», бо будівництво було ще не завершено. Довів до кінця розпочату імператором Фердинандом II справу його онук Леопольд I в кінці XVII століття.
Крім імператора там спочивають його перша дружина, один з синів і останки матері імператора, Марії Баварської. Її гарна скинія з червоного мармуру стоїть у центрі сховища. Місце спочинку ініціатора мавзолею відмічено всього лише написом на простій плиті з каменю.
Сама споруда вважається не класичним стилем бароко, а його відгалуженням під назвою австрійський моньеризм. Керував проектом італійський живописець і архітектор Джованні П'єтро де Поміса, виходячи з цього, в архітектурі і присутня італійська атмосфера, а в деяких деталях для досвідченого ока вона особливо помітна.
Сам інтер'єр був придуманий австрійським архітектором фон Ерла. У цей час почався "модернізм" австрійської класичної архітектури. Самі того не підозрюючи, архітектори початку ХVІІ століття скористалися традиційним стилем Індії, в спочивальні була використана ярусність з великою кількістю різноманітних скульптур, що зображують діяльність Фердинанда. Прохід був дуже вузький, з великою кількістю напівколон, вони були виконані в коринфському стилі. Напівколони і скульптури дуже гармонійно вписуються в ансамбль мавзолею.
Мавзолей включає в себе ще й церкву Святої Катерини, яку теж розпорядився побудувати Фердинанд II на місці попередньої релігійної споруди XIII століття. Примикає до мавзолею Кафедральний собор, а поряд знаходиться замок Бург. Комплекс розташований в історичному центрі міста Грац і входить в так звану «корону міста » (Stadtkrone). Він дійсно не тільки історично, але і візуально коронує місто.
зайве ( цар звірів)