Твір розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі з використанням займенників на тему: «У чому полягає гідність
Я часто задумуюсь над тим, у чому полягає гідність людини. Загалом гідність - це поняття, що дозволяє характеризувати людину, як моральну особистість. Всі ми повинні гідно жити, працювати, спілкуватися. Досить часто виникають ситуації, у яких треба бути уважними, щоб не переступити межу та не втратити гідність.
На мою думку, гідність ховається у благородних вчинках та чистих думках. Людина, яка не лукавить, не обманює, не жадає зла іншим має сформовані життєві цінності та може по праву зватися гідною. Така особистість завжди діятиме за законами совісті та честі. Бути гідною людиною - це дуже важливо
Объяснение:
На дорогу він ще раз добре одігрів ноги, закинув за плечі торбину з картоплею і рушив далі через вибалок:може, де вода трапиться. По дну вибалка поміж камінням справді біг струмок, мив боки тому камінню, полоскав зеленісіньку травицю, що клалася на воду рівними чубчиками,і ніс жовте листя.
На дорогу он еще раз хорошо одигрив ноги, закинул за плечи мешок с картошкой и двинулся дальше через овраг: может, где вода случится. По дну впадинки между камнями действительно бежал ручей, мыл стороны том камням, полоскал зеленисиньку траву, что ложилась на воду равными челками, и нос желтые листья.
Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. Це було завжди. Первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. І вогонь, і вода, і земля, і небо… Усі стихії бачилися первісній людині божествами. Та й рослини, і тварини, і птахи. Це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. Наприклад, моє ставлення до ластівок. Я дуже люблю ластівок. Приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. Ластівки вже там. Вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. У глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. Там вони вигодовують своїх пташенят.
Жива природа дивовижна. А ще, я знаю, природа лікує. Ті ж собаки і кішки. Дихання собак, як з’ясували вчені, створює в квартирах і будинках протимікробну середу. Не дарма ж нашими предками складені приказки: “Кішка на хворе місце лягає”, “Собака лизне – всі хвороби вилікує”. І як шкода, що в наш час ставлення людини до природи стало таким безжально-споживчим. Людина вирубує ліси, викидає в атмосферу забруднюючі її речовини, отруює воду озер, річок і морів. Хіба це припустимо? Адже ми живемо від природи, дихаємо її повітрям, харчуємося її плодами. І чи надовго вистачить природних ресурсів при такому їх непродуманому варварському використанні? Може, на наш вік і вистачить. А наші діти? Я знаю, багато людей, зокрема, письменників, боролися і борються за природу. Ось, наприклад, відомий письменник Чингіз Айтматов у своєму романі “Буранний полустанок” пише про Арал, який висихає і кожен рік становиться менше, клімат, який змінюється в гіршу сторону, землю, яка скудіє на очах. Ще Айтматов пропонує нам використання природних багатств.
Природу треба берегти. Людина повинна жити в гармонії з природою. Кожен з нас повинен бути не «царем природи», а складовою її частиною. Адже природа і є наша Батьківщина. Як сказав чудовий письменник Пришвін: “Охороняти природу – значить охороняти Батьківщину”. Так давайте ж прислухаємося до цієї мудрої поради.
Сучасне суспільство нерозривно пов’язане з природою, під її впливом воно повільно, поступово, але неминуче складалося багато століть. Так з’явився сучасний чоловік, який став загрозою для навколишнього світу, для природи, яка дала йому можливість існувати і розвиватися. Тому сьогодні треба підіймати питання про налаштування гармонійних взаємовідносин людини і природи і бити на сполох, бо людство цілеспрямовано день за днем знищує свій власний дім?
Для того, щоб показати всю абсурдність ситуації, що склалася в сучасному світі, автор можна порівняти нашу планету з космічним кораблем, а її жителів – з космонавтами всередині цього корабля, які свідомо його руйнують. Немає ніякої різниці між маленьким кораблем і величезною планетою – це питання тільки розмірів і часу.
Я вважаю, що сучасна людина для планети – своєрідна хвороба, яка кожен день завдає їй непоправної шкоди. Зі мною неможливо не погодитися. Нажаль, люди забувають про те, що природа – їх рідний і єдиний будинок, який вимагає дбайливого ставлення до себе.
Моя точка зору знаходить підтвердження в романі І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Головний герой цього твору, Євген Базаров, відомий своєю категоричною позицією, яку висловлює так: “Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. Саме таким І. С. Тургенєв бачить “нову” людину: вона байдужа до накопичених попередніми поколіннями цінностям, живе сьогоденням і користується всім, що йому потрібно, не замислюючись про те, до яких наслідків це може призвести.
З іншого боку, прогресивна частина сучасного суспільства починає усвідомлювати важливість турботи про природу. Глобальне потепління, розширення територій існуючих пустель і виникнення нових, дефіцит енергетичних ресурсів та інші проблеми вже перейшли в категорію міжнародних, змушують людину задуматися про те, де вона буде жити через сто або тисячу років. У зв’язку з цим проводяться численні конференції, на яких обговорюються можливі шляхи виходу з екологічної кризи.
Людство завжди буде залежати від природи і її стану. На даному етапі суспільству необхідно обов’язково переглянути своє недбале ставлення до навколишнього світу і перестати день за днем руйнувати свій єдиний будинок.