1 текст Калина — український символ позачасового єднаннячасто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять краси, здоров'я рідної землі.Багато прислів'їв та приказок уславлюють її. "Без верби і калини нема України". А ще в народі кажуть: "Червона калина від ста хвороб лікує", лікувальнівластивості калини відомі людям здавна. Описані вони в перших сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців: старослов'янського назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоного вітати батьків з народженням дитини, приносили хліб, як символ достатку, кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина українських травниках. Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не
Звичайний ранок,як завжди: Два бутерброда й чашка чаю. А на годиннику вже без п'ятнадцяти І я як завжди не встигаю. Надворі сонце вже світило, І дув легенький вітерець, А я як завжди пройшов мимо Так ніби уривався вже терпець. Цей ранок був такий як всі: Проходив в справах непомітно, Але ті очі чарівні, Я пам'ятати буду вічно. Ти йшла по вулиці повільно З розпущеним волоссям, вільно, А я стояв й дивився мрійно, Розкривши рота безнадійно. І закрутилась голова Мурашки повзали по тілу. Тебе побачив вперше я Та лиш з тобою бути мрію! Повз мене гордо ти пройшла, А я стояв закам'яніло. "Привіт" хотів сказати я, Та десь поділися слова. Рожеві щічечки, малі. Червоні губки, чарівні. Небесно очі, голубі. Щодня являлися у сні. Щоранку швидко я вставав. Виходив з дому і шукав, Мов зірку з неба виглядав, Тебе я бачити жадав. Минали дні, спливали місяці, А в мене лиш твій образ у душі. Й небесно очі чарівні, Які являються мені у сні.
